Людмила Чижова Нехай же ясно квітне рідна мова в піснях, легендах, у віках !

Ось у такий Богом даний день 22 серпня 1939 року в селі Піщаний Брід на Кіровоградщині в родині Васильєвих народилася перша донька Людмила. Ось у такий Богом даний день 22 серпня 1939 року в селі Піщаний Брід на Кіровоградщині в родині Васильєвих народилася перша донька Людмила. Засвітилась зоря, народилась людина, Народилась і доля із нею єдина. Яка вона буде, Господь один знає, Він даром безцінним дитя наділяє. родина Васильєвих : тато Яків, мати Ольга, сестра Олена, сестра Лариса та Людмила, 1955 рік

У 1947 році Людмила пішла до школи. Цей день запамятався їй на все життя. Свої спогади вона описала у вірші «Вчительці», який присвятила першій вчительці Одарці Василівні: У 1947 році Людмила пішла до школи. Цей день запамятався їй на все життя. Свої спогади вона описала у вірші «Вчительці», який присвятила першій вчительці Одарці Василівні: Вчителько моя! Крізь усе життя Провідною ти була зорею, Памяттю моєю, мудрістю була, Совістю зосталася моєю.

Настільною книгою став «Кобзар» Т. Г. Шевченка, який вів Людмилу Яківну через усе життя: Настільною книгою став «Кобзар» Т. Г. Шевченка, який вів Людмилу Яківну через усе життя: Пророчий голос Кобзаря З часів далеких і донині Про волю вольную співа, Про біль і щастя України. Імя Тарасове святе В молитву-пісню переллється, Та у серцях всіх поколінь На віки вічні зостається.

Писати вірші почала зі школи. Перший вірш був написаний під враженням поеми Маргарити Алігер «Зоя» і присвячений улюбленій героїні Зої Космодемянській. З тих пір найбільшим бажанням було вчитися літературі, поступити в Літературний інститут і стати письменником. Писати вірші почала зі школи. Перший вірш був написаний під враженням поеми Маргарити Алігер «Зоя» і присвячений улюбленій героїні Зої Космодемянській. З тих пір найбільшим бажанням було вчитися літературі, поступити в Літературний інститут і стати письменником рік поема «Зоя» М. Алігер

Але не судилося навчатись в літертурному інституті, і в 1955 році, закінчивши 8 класів, стала студенткою Мигійського технікуму- радгоспу в Первомайському районі. Через 40 років присвятила своїй Мигії книгу «Ємигея». Але не судилося навчатись в літертурному інституті, і в 1955 році, закінчивши 8 класів, стала студенткою Мигійського технікуму- радгоспу в Первомайському районі. Через 40 років присвятила своїй Мигії книгу «Ємигея». Ємигія… Тут живлюща вода Крізь пороги тече, Від цієї краси Міццю й силою віє. Моїх пращурів світ, Моє диво земне, О найкраща з земель – Ємигія!

Любов до природи вилилась в багатьох її поєзіях. Річка корабельна (р. Південий Буг ) Легенда про Мертвовод (р. Мертвовод) Ніч над Буго-Гардовой паланкой Березень Осінь

У 1959 році вийшла заміж за Чижов Івана Федоровича Людмила Чижова зі своєю сімєю : донькаТетяна, син Іван та чоловік.

У 1975 році заочно закінчила Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука за фахом «режисер». Людмила Чижова зі своїми одногрупниками

З Дорошівки, де мешкала деякий час, їздила на заняття до обласного літературного обєднання, яке вів Еміль Январьов. Саме йому я зобовязана своїми першими поетичними кроками і успіхами. З Дорошівки, де мешкала деякий час, їздила на заняття до обласного літературного обєднання, яке вів Еміль Январьов. Саме йому я зобовязана своїми першими поетичними кроками і успіхами.

Також Людмила Чижова зверталася до прози. Коротенька повість довжиною в людське життя, понівечене війною, з гріхопадінням і спокутою, безмежним терпінням і вічною материнською любов'ю. Коротенька повість довжиною в людське життя, понівечене війною, з гріхопадінням і спокутою, безмежним терпінням і вічною материнською любов'ю.

Все життя її помічником і порадником був чоловік Іван Федорович, світлій памяті якого вона присвятила книгу «Із глибини народної криниці». Все життя її помічником і порадником був чоловік Іван Федорович, світлій памяті якого вона присвятила книгу «Із глибини народної криниці».

«Моїми світлими крилами натхнення, для котрих я писала і пишу, є мої онуки Оленка та Настуся» Онуки й діти – Два моїх крила. Й від радості Сміюсь і плачу. Живу і вірю: Правнуків побачу.