Галактики Класифікація

Найменші галактики містять в мільйон разів менше зірок. Абсолютна зоряна величина найяскравіших надгігантських галактик складає М= – 24, у карликових галактик М= – 15 Галактики – великі зоряні системи, в яких зірки взаємопов'язані силами гравітації. Існують галактики, що містять трильйони зірок. Наша Галактика, Молочний Шлях, достатньо велика: її маса дорівнює близько 200 х 109 мас Сонця

Найслабкіші з карликових галактик мають абсолютну зоряну величину М = – 6 Абсолютна зоряна величина галактики у сузір'ї Андромеди складає М = – 20,3. Абсолютна зоряна величина нашої Галактики М = – 19.

Одна з найближчих до нас галактик, спіральна галактика Сомбреро (М 104), має видиму зоряну величину m = + 8. Вона розташована у сузір'ї Діва Добре помітні на знімку темна лінія з пилу і гало із зірок і кульових скупчень і дали назву цій галактиці Сомбреро Галактика Водовир (М 51), розташована у сузір'ї Гончі Пси, має видиму зоряну величину m =+8,1

Зміщення спектральних ліній, які спостерігаються в різних частинах будь-якої галактики, свідчать про те, що галактика обертається. За ефектом Допплера можна оцінити швидкість обертання галактики. А це дозволить визначити масу галактики

Але тільки в двадцятих роках ХХ століття американський астроном Едвін Хаббл, спостерігаючи цефеїди в туманності Андромеди, дійшов висновку, що вона – позагалактичний об'єкт, і довів існування галактик. У 1784 році французький астроном Шарль Месьє склав перший каталог зі 110 туманних об'єктів, які можна було спостерігати за допомогою інструментів вісімнадцятого століття. Лише 11 об'єктів цього каталогу виявилися газовими туманностями, всі інші – кульовими і розсіяними скупченнями і галактиками.

Ця класифікація за Хабблом відображає не тільки особливості видимої форми галактик, але й властивості зірок, що до них входять: Е-галактики складаються з дуже старих зірок, в Ir - галактиках основний внесок у випромінювання створюють зірки, які суттєво молодші за Сонце. В S-галактиках характер спектру свідчить про присутність зірок різного віку. ГАЛАКТИКИ СПІРАЛЬНІ S ЕЛІПТИЧНІ Е ІРРЕГУЛЯРНІ (НЕПРАВИЛЬНІ) Ir

Спіральні галактики за зовнішнім виглядом нагадують дві складені тарілки або двоякоопуклу лінзу. Вони мають як гало, так і масивний зоряний диск. Центральна частина диску, яка спостерігається у вигляді здуття, називається балджем. Темна смуга вздовж диску - непрозорий шар міжзоряного середовища (міжзоряний пил) Спіральна Sa галактика NGC 4414 Позначають спіральні галактики літерою S. Їх розрізняють за ступенем спіральної структури додаванням до символу S літер a, b, c. Sa - спіральна галактика з мало розвиненою спіральною структурою і потужним ядром. Sc – галактика з малим ядром і дуже розвиненими спіральними рукавами Спіральна Sc галактика NGC 1566

Галактика NGC Фотографія космічного телескопа Хаббла. Обертання даної галактики відбувається за годинниковою стрілкою. Зовнішній спіральний рукав розкривається у напрямку обертання. Існують свідчення, що це явище виникло через зіткнення даної галактики з меншою галактикою-супутником. Рух спіральних рукавів притаманний переважній більшості спіральних галактик. Наша Галактика належить до галактик проміжного типу Sb. У деяких спіральних галактик у центральній частини є зоряна перекладка – бар. У цьому випадку до їх позначення після літери S додають літеру B.

Характер руху дискового та сферичного компонентів галактики різний. Диск, який складається з газу та молодих зірок, що рухаються упорядковано, обертається швидше, аніж балдж і гало, які містіть старі зірки, що рухаються хаотично. Швидкість обертання галактичних дисків складає км/с. Балджі і гало обертаються у декілька разів повільніше Спіральна галактика NGC 2997

Еліптичні галактики складають приблизно 25 % від загальної кількості галактик високої світності. Їх прийнято позначати літерою E (англ. elliptical). Типова Е-галактика має вигляд сфери або еліпсоїда. Диск в галактиці майже відсутній.

Найближчими до нас і найбільш яскравими на небі є Магелланові Хмари – Велика і Мала. Вони добре спостерігаються у Південній півкулі неозброєним оком як дві туманні хмари, подібно до Молочного Шляху. Світло від Великої Магелланової Хмари лине до нас 170 тисяч років, а від Малої Магелланової Хмари – 200 тисяч років. Галактика Велика Магелланова Хмара

Мала Магелланова Хмара Неправильна галактика NGC 1313

У середині XX століття потужні телескопи виявили, що 5–10 % від загальної кількості галактик мають вельми дивний, спотворений вигляд, що ускладнює їх класифікацію за Хабблом Неправильна (іррегулярна) галактика NGC 6872

Взаємодіюча галактика Колесо Іноді галактики, що взаємодіють, оточені гало, яке світиться, або з'єднані зоряною перекладкою. Іноді від галактик на сотні тисяч світлових років відходять довгі хвости. В деяких системах звертає на себе увагу складний характер внутрішнього руху міжзоряного газу Характерними особливостями випромінювання активних ядер галактик є їх висока потужність і змінність. Спостерігаються змінності за різних масштабів часу– від декількох десятків годин (у рентгенівському діапазоні спектру до декількох хвилин) до декількох років. Ці особливості свідчать про надзвичайну компактність джерела випромінювання

Радіогалактика Центавр А (NGC 5128) вважається результатом злиття спіральної й еліптичної галактик. Саме тому в цій галактиці так багато пилу. Газопиловий диск - спадок від спіральної галактики – ніби перекреслює цю сферичну систему

Наша Галактика також захоплює карликову галактику, яка знаходиться на відстані 60 тисяч світлових років. Через сотню мільйонів років зірки цієї карликової галактики стануть зірками галактики Молочний Шлях. Магелланові Хмари теж руйнуються, через те що розташовані неподалік від нашої Галактики. За розрахунками астрономів, в найближчі 10 мільярдів років Молочний Шлях повністю поглине речовину Магелланових Хмар. Велика і Мала Магелланові Хмари втрачають речовину, притягуючись до галактики Молочний Шлях

Сейфертівська галактика Персей А - галактика з активним ядром

На даний час існує гіпотеза, що квазари – ядра далеких галактик на стадії надзвичайно високої активності, коли випромінювання ядер настільки потужне, що затьмарює випромінювання самої галактики. Досі не зрозуміло, як утворюються активні ядра галактик. Чому в одних галактиках основна енергія ядра належить оптичному та інфрачервоному випромінюванню, а в інших (радіогалактиках)– радіовипромінюванню? Чому в окремих галактиках, таких як Молочний Шлях, активність ядра дуже слабка? Квазар 3C275 – найяскравіший об'єкт в центрі фотографії