Мета. Навчити одинадцятикласників характеризувати один із найяскравіших етапів літературного процесу XX ст., зокрема літературний процес 60-х років, у контексті суспільного розвитку, а також визначати соціальні, психологічні та політичні витоки національно - визвольного руху 60-х років і місце письменників у цьому русі; засобами художнього слова виховувати патріотичні почуття, формувати високі ідеали.

Глибоке розуміння цієї епохи є надзвичайно важливим моментом, бо силуети письменників - шістдесятників дуже вирізняються на тлі літературного процесу "радянської доби" як громадянською позицією, так і художньо-естетичним світовідчуттям. Творчий спадок цих людей важко переоцінити, адже було зроблено заявку на місце в історії української літератури і навіть культури такими митцями, як Д.Павличко, В.Симоненко, І.Драч, Л.Костенко, І.Калинець, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Стус, брати Тютюнники

60-ті роки XX ст. для України... Що ж це був за дивовижний час? Який він - щасливий чи трагічний? У світовій літературі є притча про візника і чарівного коня

Ця притча - про жорстокі часи тоталітаризму. Ця притча - про покликання шістдесятників. Покоління непокірних і мужніх вороних та доброчесних за своєю природою, але боязких гнідих. Візник той - це деспотична влада радянської імперії, яка спершу сліпою силою (канчуком репресій), а потім хитрістю (оманливими обіцянками та удаваною лагідністю) прагнула втримати у покорі наш народ - отих бідолашних коненят, що знесилено тягнули важезний віз імперії битим степом історії - до обіцяного світлого майбутнього. Раптова переміна візника, замученого власною жорстокістю, - це так звана "хрущовська відлига"...

Словникова робота Відлига - період десталінізації і деякої лібералізації радянського суспільства рр., названий за повістю російського письменника Іллі Еренбурга "Відлига". Дисидентство - відкрите протистояння тоталітарному режимові. "Внутрішня еміграція" - вимушена ізоляція: позбавлення можливості діалогу з суспільством. Конформізм - намагання ціною моральних та ідейних поступок врятувати власне життя і кар'єру.

" Ми всі з одного часу, з одного народу. Наші юність і молодість, наше тодішнє молоде життя мало подвійну сутність: одну - офіційну, казенну, для вчителів та оцінок у школі, а другу - поза школою, там, де було життя справжнє, життя реальне. Коли ця подвійність була усвідомлена, стався бунт: піднялася наша справжня сутність і відкинула ту офіційну, фальшиву. З цього бунту і почалося "шістдесятництво". Коли з року в рік, починаючи з першого класу нас натоптували барабанними віршами з читанок і хрестоматій, гаслами з радіо та на зборах, коли обкладені податками тріщали і валилися на землю від сокири садки; коли, закиданий на кілька десятиліть наперед обіцянками, дехто почав божеволіти, - ось той час, коли росло наше покоління... Коли вдови, ще не прийшовши до тями після недавніх з війни похоронок, вже чули як удосвіта, потемки б'є бригадир пужалном по шибках холодної хати і виганяє на роботу, і коли ці самі жінки в клеєних чунях чи на дерев'яній підошві черевиках, прихопивши з собою і дітей, йшли з лопатами по темній осінній багнюці в поле, - а кожній треба було викопати по гектарові буряків, - і коли ті буряки з мерзлої землі вже копали до нового, а то й з нового року, у січні, а після всього людям давали на трудодень грами, а то й зовсім не давали нічого, - ось те середовище, де росли і формувалися майбутні шістдесятники". М.Вінграновський

Шістдесятництво, започатковане насамперед поетами, невдовзі набуло масштабу універсального соціокультурного феномену. Тому в осерді цього руху були поети, прозаїки, майстри художнього перекладу, літературні критики, маляри та графіки, кіномитці й театральні діячі, композитори, публіцисти та правозахисники. Ліна Костенко поетеса Микола Вінграновський письменник Лесь Танюк режисер Юрій Іллєнко кінорежисер Віктор Зарецький художник Леонід Грабовський композитор

УКРАЇНСЬКЕ ШІСТДЕСЯТНИЦТВО (опорний конспект) Шістдесятництво - соціокультурний (літературно-мистецький, громадсько-політичний, світоглядно-філософський) рух опору підрадянської України, започаткований у 60-х рр. XX ст.; Друге українське відродження XX ст., регенерація національної еліти, винищеної сталінською репресивною машиною у 30-ті роки; духовна революція проти тоталітаризму. Шістдесятники - покоління творчої молоді початку 60-х рр. XX ст., сформоване в період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у рр. Представники шістдесятництва: поети (Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, Б.Олійник, В.Стус, Ігор Калинець), прозаїки (Г.Тютюнник, Є.Гуцало, В.Дрозд, В.Шевчук, Р.Іваничук, Р.Федорів, Н.Бічуя), майстри художнього перекладу (М.Лукаш, Г.Кочур, А Перепадя, А.Содомора), літературні критики (І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, М.Коцюбинська), малярі та графіки (О.Заливаха, А.Горська. В.Зарецький, Г.Севрук, Л.Семикіна, В.Кушнір, І.Марчук), кіномитці й театральні діячі (С.Параджанов, Ю.Іллєнко, Л.Осика, Л.Танюк, І.Миколайчук), композитори (В.Сильвестров, Л.Грабовський, Л.Дичко,М.Скорик. В.Івасюк), публіцисти та правозахисники (В.Чорновіл, Л.Лук'яненко,В.Марченко, В.Мороз, О.Тихий, М.Осадчий).

Соціально-історичні витоки шістдесятництва: 60-ті рр. в СРСР -т.зв. "хрущовська відлига" - період десталінізації і деякої лібералізації радянського суспільства у рр. (себто від XX з'їзду КПРС до усунення від влади М.Хрущова); 60-ті рр. в усьому світі - час великих збурень і духовних рушень, спільним знаменником яких була лібералізація (домагання більшої індивідуальної й національної свободи), пора нестримного оновлення мистецтва (авангардизм в літературі, малярстві, скульптурі, зародження рок- і поп- музики). Запам'ятай ці дати: смерть Й.Сталіна XX з'їзд КПРС (засудження "культу особи Й.Сталіна і проголошення курсу на десталінізацію), "творчий вибух" шістдесятників, перша хвиля арештів українських шістдесятників, друга хвиля арештів українських шістдесятників

Політика Микити Хрущова спричинила процеси, які умовно назвали "відлигою". Саме в цей час заявляє про себе когорта творчих людей з антитоталітарним мисленням. Їхня творчість, громадська діяльність послужили детонатором пробудження національної свідомості народу, виступів його найкращих представників - інтелігенції, насамперед розвитку, хоч і недовгого, українського мистецтва. М. ЛукашС. ПараджановВ. Коротич

Шістдесятники докорінно змінили, оновили арсенал поезії, виробили нові підходи до творення образів, які будувалися на широкій активності, сміливо- му введенні у мистецьку практику понять і категорій, пов'язаних із досягнен- ням науково-технічного прогресу. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік. Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. В.Симоненко

Епоха "шістдесятництва" виходить за рамки 60-років, коли саме в літературу увійшло нове покоління письменників. У її рядах стоять Д. Павличко Л.Костенко В. Симоненко

Та недовго тривало поетичне щастя. У газетах з'явилися статті і замітки типу: "Я такого-то шістдесятника не читаю і читати не буду, бо наперед знаю, що він відщепенець!..." Та й тоді знайшлися письменники старшого покоління, які стали на захист молодих. І перші серед них - М. Рильський, А. Малишко, П.Загребельний, Олесь Гончар навіть прийняв до Спілки письменників. Навіть тихий, делікатний П.Тичина у розмові з одним високим функціонером не стримався і закричав: "'Ви що, нашими руками хочете переломити хребти і цим молодим поетам?!" Та все ж друкувати принаймні половину перестали.

Виходів із ситуації було три: дисидентство, конформізм, "внутрішня еміграція". Отож кожен із шістдесятників залишався собою: хтось українцем без України (В. Стус, І. Світличний - в'язні режиму), хтось - емігрантом без еміграції (Л. Костенко, М. Коцюбинська - в'язні мовчання), хтось - заручником - бранцем (І. Драч, Д.Павличко - в'язні сумління). Зараз ви почуєте невеликі образки про найбільш яскравих письменників - "шістдесятників". Зробіть короткий запис про те, якими постали перед вами ці особистості з короткої оповіді про них.

Розглянемо і запишемо теми, на які звертали увагу поети- шістдесятники

1.Образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає смисл. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік. Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. В. Симоненко Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – Ти у грудях моїх, у чолі і руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, На трагічний і довгий Чумацький твій шлях. В. Симоненко

2. Утвердження неповторності кожної особистості. Ти знаєш,що ти - людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. В.Симоненко Це страшно, як людину розпинають, Не йнявши віри їй, що бог вона, Плювками прибивають до хреста Невинну душу, генієм пройняту. Д. Павличко

3. Переосмислення ролі митця у суспільстві. Слово - на чаги! Спати збудь! Будем стрічати Всяку паскудь. В.Симоненко Очі ворожі Гострі, як ніж, Ти на сторожі Правди стоїш. Д. Павличко Не знаю, ким - дияволом чи богом - Дано мені покликання сумне: Любити все прекрасне і земне І говорити правду всім бульдогам. Поет не може бути власністю. Це так йому вже на роду. Не спокушайте мене гласністю, Я вдруге в пастку не піду. Працюю в кратері вулканів, Я завелика для капканів. Л. Костенко

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил! Уже народ - одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля. В. Симоненко О, як боялися святі отці, Чи не схитнеться їх могутня влада! Вони самі усім розповідали, Що інквізитора уже нема. А люди, слухаючи їх, ридали... Не усміхались навіть крадькома; Напевно, дуже добре пам'ятали, Що здох тиран, але стоїть тюрма! Д. Павличко 4. Гнівне викриття сваволі чиновників, бюрократів, лакейства.

5. Органічне злиття народнопісенного начала з інтелектуальним, філософським. 6. Творче використання найновіших досягнень світової літератури.