Виконав Швець Дмитро

Норми права Поняття норм права Структура правової норми Класифікація норм права Ефективність норм права Поняття та умови ефективності норм права Проблеми підвищення ефективності норм права в Україні

Норма - одна з іпостасей права, поряд з ідеями і суспільними відносинами. У них формулюється правило поведінки. Через норму певна ідея втілюється в суспільні відносини або, у зворотній послідовності, фактично сформовані відносини концентруються і закріплюються в нормі. Юристи, в силу специфіки своєї професії, найчастіше мають справу з нормами. Норма - це загальне правило поведінки, що діє безперервно в часі у відношенні невизначеного кола осіб і необмеженої кількості випадків

Норма права – це вихідне з держави і загальнообовязкове, формально визначене правило поведінки (безпосередньо чи в поєднанні з іншими нормами права), що надає учасникам суспільних відносин даного виду суб'єктивні юридичні права і накладає на них суб'єктивні юридичні обов'язки. Юридична норма - це загальнообов'язкове веління, виражене у вигляді державно владного розпорядження, яке регулює суспільні відносини. Норма права це не будь-який юридичний припис, а тільки таке розпорядження, яке представляє собою загальне правило, розраховане на багаторазове його застосування. Правова норма, як правило, поведінки, яке є вимогою, велінням, зверненим до суб'єктів права, узгоджувати свою поведінку з вказівками норми під загрозою невигідних наслідків при порушенні цих вказівок

норма права – це те що виходить від держави і нею охороняється загально обов'язково, це формально-визначений припис, виражений у вигляді правила поведінки і є державним регулятором суспільних відносин.

Загальні Являють собою правила поведінки людей у суспільстві Виступають правилами поведінки загального характеру Специфічні Норми права є загальнообов'язковими правилами поведінки. Однак це не означає, що будь-яка норма права обов'язкова до виконання кожним Норми права являють собою формально- визначені правила поведінки Правові норми встановлюються або санкціонуються компетентними органами держави Специфічною ознакою правових норм є їх охорона державою

Структура правової норми - це спосіб організації змісту правила поведінки, що знаходиться в цій нормі. Гіпотеза - це елемент норми, що вказує на ті життєві обставини, при наявності або відсутності яких норма права вводиться в дію. Гіпотеза є необхідним елементом структури, який виступає умовою обов'язковості диспозиції. Вона може бути простою складною альтернативною Диспозиція - це елемент юридичної норми, що вказує на правило поведінки, якому повинні слідувати учасники правовідносин. Це стрижень юридичної норми, її серцевина, модель правомірної поведінки. Лише у поєднанні з гіпотезою і санкцією, диспозиція діє, проявляє свої регулюючі здібності. Залежно від того, як викладається правило поведінки, диспозиція може бути простою альтернативною складною описовою Санкція - це логічно завершальний елемент (структурний елемент), що містить вказівку на несприятливі наслідки, які виникають в результаті порушення диспозиції. Це поняття санкції дано з правової точки зору. Але з точки зору філософського та соціологічного підходів під санкцією розуміють не тільки негативні явища (показання, осуд) але і позитивні наслідки (заохочення, схвалення) за соціально корисну поведінку. Санкція може бути: Простою або абсолютно-визначеною Складною або відносно-визначеною Альтернативною

За функціональною роллю Вихідні (відправні, установчі) норми визначають основи правового регулювання суспільних відносин, його цілі, завдання, принципи; межі, напрямки, закріплюють правові категорії і поняття Норми-правила вказують суб'єктам права на певний порядок поведінки у виниклій ситуації. Під загальними нормами слід розуміти такі приписи, які властиві загальній частині тієї чи іншої галузі права і поширюються на всі або більшу частину інститутів відповідної галузі права. Загальні норми можуть мати не тільки галузева, а й багатогалузеве значення. Спеціальні норми відносяться до окремих інститутів тієї чи іншої галузі права і регулюють будь-який певний вид родових суспільних відносин з урахуванням притаманних їм особливостей, специфіки, конкретних умов і т.п.

За методом правового регулювання Імперативні норми - категоричні, суворо обов'язкові веління, що не допускають відступів і іншого трактування приписи. Диспозитивним норми наказують варіант поведінки, але при цьому надають, суб'єктам можливість у межах законних засобів врегулювати відносини на свій розсуд. Заохочувальні норми - це приписи щодо надання заходів заохочення за схвалюваних державою і суспільством, корисний для них варіант поведінки суб'єктів, що полягає в сумлінному виконанні своїх юридичних і громадських обов'язків або в досягненні результатів, що перевершують звичайні вимоги. Рекомендаційні норми встановлюють варіанти бажаного, з точки зору держави, врегулювання суспільних відносин, для забезпечення реалізації яких адресати даних рекомендацій проводять відповідні їх компетенції заходи з урахуванням своїх місцевих умов, можливостей і резервів.

За юридичною силою законодавчі, що вміщуються у тексті закону та мають вищу юридичну силу норми підзаконних актів, які приймаються державно- владними (норми, вміщені у постанові Кабінету Міністрів чи указі Президента) За сферою дії юридичні Норми загальної дії це ті норми, що поширюються на всю територію держави і на всіх суб'єктів Норми обмеженої дії – норми, що мають певні межі, обумовлені територіальними, часовими та суб'єктивними факторами Локальні норми діють в межах окремої державної, кооперативної організації або їх структурних підрозділів, висловлюють характер, цілі та специфіку діяльності конкретного трудового колективу, певного громадського об'єднання, спрямовані на стимулювання та упорядкування цієї діяльності.

За формою вираження диспозиції уповноважуючі зобовязуючі заборонні За формою викладу санкції абсолютно-визначені відносно визначені альтернативні

Ефективність права - це співвідношення загального фактичного результату дії всіх норм права і тими, відповідними соціальним інтересам, цілями, для досягнення яких приймалися нормативні акти, з урахуванням суспільних витрат на їх реалізацію.

Ефективність норми права - це співвідношення фактичного результату дії даної норми права і тими, відповідними соціальним інтересам, цілями, для досягнення яких вона приймалася, з урахуванням суспільних витрат на її реалізацію.

Соціальна ефективність. Вона випливає з відповідності юридичних приписів соціальним потребам. Це і потреби суспільного розвитку в цілому, і потреби окремих соціальних груп. Політична ефективність. Вона залежить від того, наскільки норми права сприяють досягненню цілей та завдань держави і забезпечують виконання нею своїх функцій. Спеціально-юридична ефективність. Спеціально-юридичні чинники, що впливають на ефективність юридичних норм, означають і реальну забезпеченість відповідних приписів санкціями або заохоченнями, і правильний вибір предмета регулювання, та дотримання вимог юридичної техніки в правотворчості та правозастосуванні. Формальна ефективність. Ефективність норм права залежить також від того, в яку форму вони одягнені, в якому джерелі права виражені. Процедурна ефективність. Даний вид ефективності можна розглядати у двох аспектах. По-перше, тут мається на увазі дотримання процедур підготовки та прийняття правових норм. Ці процедури стають перешкодою для правотворчих помилок, підвищують якість прийнятих нормативних актів, а значить - і їх ефективність. По-друге, норми що приймаються повинні бути забезпечені процедурами контролю за їх дотриманням, процедурами своєї реалізації і охорони. Матеріально-організаційна ефективність. Найякісніші нормативні акти залишаться лише на папері, не викличуть зміни у відповідних суспільних відносинах, якщо не будуть забезпечені матеріальними засобами та кадровими ресурсами.

Потенційна ефективність правових приписів залежить від чинників, що знаходяться в сфері правотворчості. Це і облік законодавцем потреб суспільного розвитку, правильний вибір предмету і методів правового регулювання, і дотримання правил законодавчої техніки у процесі розробки та видання нормативного правового акту Реальну ефективність визначають чинники, що лежать у сфері правореалізації. Сюди можна віднести забезпеченість тих чи інших приписів матеріальними і організаційними ресурсами, відповідність прийнятих норм громадській думці, чітку роботу правозастосовних органів та ін

Якість нормативного акту (закону) Ефективність право реалізації та правозастосування Рівень правосвідомості і правової культури.

Якість законодавчого акту є головним складовим ефективності права. Це обумовлено тим, що, законодавчий акт наділяє право, що зародилося в соціальній взаємодії, силою державного примусу, робить право правом. І від того, наскільки якісним є законодавчий акт, по більшій мірі залежить ефективність дії права і в кінцевому результаті - рівень правосвідомості та правової культури. Якісна, дієва норма права повинна відповідати двом умовам: По-перше, відповідати соціальним потребам і максимально відповідати правостворюючому інтересу (бути соціально обумовленою); По-друге, вона повинна бути закріплена в нормативному акті (законі).

Реалізація права - це втілення права в життя, реальне втілення змісту юридичних норм у фактичній поведінці суб'єктів. форми реалізації права: використання - суб'єкт здійснює свої права, надані йому юридичної нормою; дотримання - суб'єкт строго слідує встановленим заборонам: не здійснює тих дій, які йому не дозволені; виконання - така форма реалізації права, при якій суб'єкт здійснює активні дії на виконання покладеної на нього юридичного обов'язку; застосування - це особлива форма реалізації права, при якій здійснюється владно-організуюча діяльність компетентних органів і осіб, що забезпечують в конкретних життєвих випадках реалізацію юридичних норм, шляхом видання індивідуально-правового акту.

Ефективність правореалізації залежить від таких характеристик: ефективність правореалізації залежить від якості закону та виду правових норм, що містяться в ньому, що обумовлює форму правореалізації і відповідний механізм. ефективним може бути тільки така правореалізації, яка у всьому відповідає вимогам законодавства. Це ж стосується підзаконних актів, необхідних для правильної реалізації права. для всіх форм правореалізації необхідною умовою ефективності реалізації права є забезпеченість правової та іншої інформацією всіх суб'єктів, відповідальних за реалізацію права. необхідно забезпечити якісну роботу всіх органів правореалізації відповідно до положень менеджменту. реалізація права повинна органічно поєднуватися з економічними, політичними, соціальними, культурними та іншими чинниками, які впливають на регульовані правом відносини і взаємодіють між собою. якість правореалізації безпосередньо залежить від правосвідомості та правової культури всіх суб'єктів правореалізації. особливо суворі вимоги повинні пред'являтися до якості правозастосування всяка правореалізаційна діяльність (і особливо правозастосовна) повинна ґрунтуватися не тільки на законодавчих і підзаконних актах, але і на інтересах і потребах громадян і юридичних осіб та конкретних фактичних обставин.

Правосвідомість - це сукупність поглядів, уявлень, ідей суспільства про право, його ролі в житті людей. Види правосвідомості: Масова (повсякденна) правосвідомість Професійна правосвідомість Теоретична (наукова) правосвідомість

Правова культура - певний рівень стану правосвідомості суспільства, окремих соціальних груп та індивідів, втілений у практиці правового регулювання, у всій різноманітності діяльності громадянського суспільства і держави щодо створення, реалізації та забезпечення права. Показниками рівня правової культури в цивілізованому суспільстві є: непорушність конституційного ладу, визнання верховенства законів, повага до демократичних правових інститутів, правам і свободам людини і громадянина, системність і доступність законодавства, суворе і неухильне дотримання законності та ряд інших.