Він нам, як мама, дорогий, Він хоче нас навчити Любити край чудовий свій. Це мудрий наш учитель.

На пілота вчитись треба, Щоб підкорювати небо. І щоб слухався літак Управляє ним мастак!

Він в простір двері відчинив, Неначе вийшов з дому, Ступнув вперед!.. І ось поплив Спокійний, невагомий.

Смачний у кухаря пиріг, Чудова каша манна. Він дбає про здоровя всіх,- Йому подяка й шана.

Лікарем працюю радо, Всіх лікую залюбки: Припишу вам лікування, І хвороби зникнуть всі!

Від зорі і до зорі В нас працюють муляри, Там, де слався вигін голий, Вже стоїть велика школа.

На заводі у печі, Пече пекар калачі, Хліб духмяний, коровай, В магазині все чекай!

- В мене мама – перукар, Похваливсь малий Назар. У салон із дзеркалами Всі жінки ідуть до мами, А виходять – просто диво! І веселі, і вродливі!

Ну й весна кравчиня ловка! Є у неї нитки, голка, Одягає ж бо в обнови Всі поля, ліси, діброви.

Глина в кого ожива? Творить з неї хто дива? В кого посуд ніби жар? Ну, звичайно, це ж гончар.

Ось станок – на ніжках дошка, Що на столик схожа трошки. Її можна обертати – Усе зайве відсікати. Молотки, стамески, петлі, Пилка, стеки, топірці Стануть скульптору в пригоді, Як опиняться в руці.

Ось художник-живописець, До мольберта він стає. Ніби паличку чарівну, В руку пензлика бере.

Я на дорозі не в театрі, Повинен бути я уважним. І сперечатись тут не смій, Бо я водій, бо я водій!

Коваль коню кує підкови, Ще викує ворота нові, Він дивний майстер по металу І за роботу має славу.