Трійця (День Святого Духа) своїм місцем у календарі повністю завдячує Великодню. Свято має також інші назви Пятдесятниця, бо його відзначають на пятдесятий день після Світлого Воскресіння Христового. На ці ж дні припадають Зелені свята (Клечальна неділя), які в уяві народу тісно переплетені з Трійцею.

Основа троїцької обрядності - культ рослинності, що в цей час починає розквітати. В Україні до церкви приносять різні трави: зорю, мяту, любисток, барвінок. У середину цих трав ставлять потрійну свічку, що називалася Тройцею, яка повинна горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави використовують як оберіг від різних хвороб, а троїцьку свічку давали в руки вмираючому.

У цей день зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви. Особливо гарно були вбрані дівчата– у білих сорочках, намистах, прикрашені стрічками, квітами. Кожна дівчина тримала у руках жмутик полину, барвінку чи любистку.

У клечальну суботу існував звичай плести вінки, що вважалися символом молодості, чистої, незаплямованої краси. Звитий з живих квітів вінок, за народним повірям, мав силу оберегу.

Вінки вють з конвалій, незабудок, чебрецю, обовязково вплітають і полин як захист від русалок. Їх тримали до Петрівки, щоб у цей час не залоскотали русалки.

З сплетеними віночками дівчата ішли до лісу, розстеляли скатертину під деревом і трапезували. Потім вони парами розходились і завивали на берізках вінки. Робити це треба було так, аби не відчахнули гілля від дерева.

А у неділю, в день Трійці дівчата поверталися до лісу і розвивали вінки. Перед тим кожна дівчина оглядала свій: свіжий чи зівяв? У кого вінок не засох, тому довго жити. Вінки також спліталися на батька, матір, сестру, брата, нареченого. Їх пускали по воді: попливе- щастя, потоне – біда!