СПЕЦИФІКА РОБОТИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Знедолена природою дитина не повинна знати, що вона малоздібна, що в неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим В.О. Сухомлинський

«Обов'язок держави полягає в тому, щоб допомогти хворій дитині вести повноцінне й достойне життя в суспільстві, полегшуючи її активну участь у житті». «Конвенції про права дитини»

Мета Концепції розвитку інклюзивної освіти – визначення пріоритетів державної політики у сфері освіти в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами, здійснення комплексної реабілітації таких дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, втілення міжнародної практики щодо збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням, готових до надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами.

Інклюзивна освіта (від англ. включення) – це система навчання і виховання, яка забезпечує включення всіх дітей, в тому числі і дітей з особливостями психофізичного розвитку, в повноцінний освітній процес. Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі. Увага зосереджується на соціалізації дітей даної категорії, забезпеченні якості навчання, досягнення якісних змін в особистісному розвитку дітей цієї категорії.

Основні характеристики інклюзивної освіти: визнає, що всі діти можуть вчитися; сприймає і поважає індивідуальні особливості дітей; забезпечує відповідність освітніх структур, систем і методології потребам усіх дітей; є частиною більш широкої стратегії розвитку інклюзивного суспільства; є динамічним процесом, що постійно розвивається.

Основні інклюзивно-педагогічні компетенції, необхідні вчителю, який має в класі дитину з особливостями психофізичного розвитку усвідомлення змін взаємодії «дитина - освітня система», що означає: школа для дитини, а не дитина для школи; знання соціально-психологічних особливостей дитини та її спеціальних потреб; знання спеціальних педагогічних методів і прийомів навчання та виховання такої дитини і вміння користуватися спеціальними технологіями; уміння створити команду педагогів, батьків.

Напрями навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: перший - інтегроване навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організуються спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретним порушенням психофізичного розвитку. В них навчальний процес здійснюється роздільно за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекційного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя. другий - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, які володіють корекційно- компенсаторними технологіями. Вони здійснюють превентивне і корекційне сприяння та надають психологічні і корекційні послуги.

Форми інклюзивного навчання: повна інтеграція, за якою діти з психологічною готовністю до спільного навчання зі здоровими однолітками та рівнем психофізичного розвитку, що відповідає віковій нормі, по 1-3 особи включаються до звичайних класів (груп) загальноосвітнього (дошкільного) навчального закладу; при цьому вони мають одержувати корекційну допомогу за місцем навчання та проживання; комбінована інтеграція, за якої діти з близьким до норми рівнем психофізичного розвитку по 1-3 особи включаються до звичайних класів (груп) загальноосвітнього (дошкільного) навчального закладу; у процесі навчання вони постійно одержують допомогу вчителя-дефектолога (асистента вчителя); часткова інтеграція, за якої діти з особливостями психофізичного розвитку, які неспроможні нарівні зі здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, вливаються лише на частину дня до загальноосвітніх класів (груп) по 1-3 особи; тимчасова інтеграція, за якої діти з особливостями психофізичного розвитку обєднуються зі здоровими однолітками 2-4 рази на місяць для проведення спільних виховних заходів. Повна і комбінована форми інтеграції прийнятні для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тимчасова – доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку, в т. ч. і для дітей з порушеннями інтелекту.

Умови ефективності інтегрованого навчання: раннє виявлення відхилень розвитку дитини та започаткування корекційної роботи, що суттєво сприяє підготовці її до інклюзивного навчання; правильне діагностування та наявність обєктивних можливостей розвитку дитини (за даними психолого-медико-педагогічної консультації), в тому числі можливості опанування освітнього стандарту у передбачені терміни; близький до вікової норми рівень психофізичного і мовного розвитку дитини; психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спільно зі здоровими однолітками; надання дитині кваліфікованої корекційно-реабілітаційної допомоги; готовність батьків надавати допомогу дитині у процесі її навчання; створення відповідного навчального середовища, побутових умов; забезпечення матеріально-технічної бази навчального закладу.

Психологічний супровід інклюзивного навчання – діяльність практичного психолога, спрямована на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого- педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли адаптації, реабілітації та особистісному зростанню в соціумі дитини з особливими освітніми потребами.

Пріоритетні завдання практичного психолога: Запобігання розвитку психопатологічних рис. Запобігання затримці розвитку, інфантилізму. Стабілізація емоційного стану, удосконалення волі. Оптимізація спілкування, удосконалення системи взаємовідносин з оточуючим світом, гармонізація стосунків із собою. Розробка і впровадження ефективних методів і прийомів корекційно-розвивальної роботи.

Компоненти системи психологічного супроводу: Систематичний моніторинг психолого- педагогічного та медико-психологічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку. Створення соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей в соціумі. Систематична психологічна допомога дітям (консультування, корекція, підтримка). Систематична допомога батькам та педагогам. Організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їх психічних та фізичних можливостей.

Етапи психологічного супроводу: Підготовчий. Мета – скласти обєктивне уявлення про дитину (контакт з учасниками супроводу, уточнення діагнозу, первинна діагностика тощо). Орієнтовний: ознайомлення фахівців з результатами психодіагностики, їх обговорення. Планування: складання індивідуальної програми навчання та розвитку. Реалізація: робота з учнями, батьками, педагогами. Заключний: оцінка ефективності, планування подальшої діяльності.

Основні напрямки діяльності ПП: Психологічна діагностика: пізнавальна та особистісна сфера (вивчення документації, бесіди з дітьми та батьками, аналіз результатів діяльності, спостереження, експеримент, тестування). Психологічна корекція. Психологічне консультування та просвіта. Психологічна реабілітація. Психологічна підтримка (діти, батьки, педагоги).

Напрямки психологічного супроводу: Психопрофілактична та психокорекційна допомога дитині; Інформаційно-пояснювальна діяльність; Психологічне консультування. Організація соціального середовища через спеціальну підготовку педагогів та учнів.

Умови успішності інклюзивного навчання: Підготовка до інтеграції усіх зацікавлених осіб (учні, батьки, педагоги). Тісна взаємодія спеціалістів, наявність взаєморозуміння між ними. Доброзичлива атмосфера. Особистий контакт з дитиною. Підтримка психічної активності під час занять, урахування динаміки втомлюваності. Поєднання методів корекції. Створення ситуації успіху.

Підготовча робота з батьками Соціалізація Особистісний розвиток Визначення психолого-педагогічного та медико-психологічного статусу Вивчення індивідуальних особливостей дитини (діагностика) Збір анамнезу, уточнення діагнозу Розвиток пізнавальної сфери Корекційно- розвивальна робота і реабілітація Психологічне консультування і просвіта Психологічна підтримка Дитина з особливими освітніми потребами ДітиБатькиПедагоги