Шевченко основоположник нової української мови... На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди. Тарас Шевченко

Шевченка називають основоположником нової української літературної мови. Нова українська літературна мова почала формуватися у кін. 18 на поч. 19 ст. Поштовхом до цього стали пробудження наіональної самосвідомості української інтелігенції, її потяг до вивчення своїх історичних і фольклорних джерел, увага до народної мови. Активними учасниками процесу творення української літературної мови на народній основі були І. Котляревський, Г. Квітка-Основяненко, А. Метлинський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка та ін. Пошук шляхів розвитку української літературної мови завершився у творчості Т. Шевченка. Твори Т. Шевченка характеризують такі дві найголовніші особливості: 1)орієнтація на весь український народ, на весь обшир України; 2)прагнення згуртувати народ навколо важливих суспільних ідеалів: антикріпосництва, демократичного ладу, національної самосвідомості.

Т. Шевченко мав непересічні знання із старої і нової історії, прекрасно орієнтувався у живописі, знав і глибоко розумів класичну музику. Все це відбивалося у лексиці його творів, особливо останнього періоду життя після заслання. Звертаючись до біблійських та античних сюжетів, поет використовує назви відповідних країн, міст, річок, народів (Віфлієм, Іудея, Голгофа, Сіракузи, Колізей, Тібр, Скіфія), імена реальних людей, богів старогрецьких і римських пантеонів, міфічних істот (Декій, Нерон, Алкід, Венера, Юпітер, Зевс, Пріап, Фавн, Медуза, Кіпріда), слова на означення етнографічних і екзотичних реалій (гіменей, гінекей, єлей, легіони, віссон, смоква, бурнус). Ця лексика доповнюється новотворами Т. Шевченка оцінного типу, створеними за церковнословянським зразком: злозачаті, худосильний, довготерпеливий, медоточивий, злототканий, вбогодухий і под. Вона ж є основою образів, які входять у структуру віршів філософського спрямування: про роль митця у суспільстві, про значення пророчого слова, про майбутнє України тощо. У цей же період поет сміливо використовує абстрактну лексику старословянського походження: суєта, чудеса, беззаконіє, криводушіє, правда-мста, скорбь, печаль та ін.

Творчість Шевченка особливе явище як в історії української літератури, духовної культури взагалі, так і літературної мови. Розвинувши у своїй поезії важливі суспільні ідеї рівності й братерства суверенних народів, створення гуманного суспільства, в якому розкриваються найкращі людські якості, привернувши увагу народу України до сучасного й минулого своєї батьківщини, поет майстерно втілив їх у художніх текстах. Максимально залучаючи до літературної мови багатства народної мови, він увів у мовно-літературну практику абстрактну лексику новотвори, церковнословянізми, інтернаціоналізми. Завдяки творчості Шевченка українська мова постала перед світом як одна з розвинених літературних мов. Завдяки творчості Шевченка українська мова постала перед світом як одна з розвинених літературних мов.