Михайло: «На злість тим, що нас розлучили,... відокрадімо наше щастя!» «Щастя ніколи довго не триває. Щастя все день, година, одна хвилина». «Треба брати життя, яке є. Треба жити, як можна!» «Ся любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла би з мене зробити доброго, порядного чоловіка».

Вистава «Украдене щастя» була нагороджена Сталінською премією. Цій нагороді активно сприяв член Комітету із Сталінських премій, видатний єврейський актор Соломон Міхоелс. Він не тільки кілька разів бачив цю виставу в Києві, але й зіграв її фрагменти, особливо Бучму в ролі Миколи на засіданні Комітету бо ніхто з поважних суддів не збирався їхати в якусь там провінцію дивитися виставу, та й що там у тій провінції могло відбутися видатного? Талант С.Міхоелса переконав.

ПРО ШАНДАРЯ Ой, пити би горівочку, ой, пити би, пити; Ой, прийшлося шавдареві з Делятина іти. Ой, положу на віконце горіхову гранку; Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку. Ой, піп іде до церковці та на хвалу Божу, А шандар ся відзиває: Та й я вам поможу! Ой, піп службу відправляє та людей жегнає, А шандар си став на хори, апостол читає. Ой, люде ся проступили та стали у кутки А він любку за ручечку, повів через сутки: Ой, ходімо, моя мила, та на торговицю Та будемо попивати мед та й сливовицю. Ой, як прийшов Николайко до своєї хати: Ані ключів, ані жінки нема коло хати. А він пішов до сусіди, зачяв ся питати: Ци нема ту меї жінки, нема коло хати? Вони його притримують: Просимо сідати! Він зняв шапку, поклонився: Йду далі шукати. Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю, Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю. Ой, пішов же Николайко попід годиночки Лежить шандар до постелі голий, без сорочки. Ой, пішов же Николайко попід виконниці Лежить жінка до постелі гола, без спідниці. А він пішов до жидівки та й взяв їй казати: Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. Взяв сокиру у жидівки, розрубав верії... Забрав речі жандармськії до фільватерії. Ой, зачяли за Ноколов у погоню бічи: Завернули Николайка: Неси назад річи! У покою піп Николу на смерть сповідає, А у другім єго жінка ручки си ломає: Любі мої єгомосцю, щось маю казати: Ци мож мене із шандарем разом поховати? Ой, молода молодице, не мож то зробити: Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити.