Топографічні карти та їх практичне використання Підготувала вчитель Антрацитівської гімназії 1 Петрук Ірина Володимирівна

Топографічна карта - карта великого масштабу, на якій детально передано географічні обєкти без спотворень Масштаб – від 1:5000 до 1:200000

Топографія – географічне та геометричне визначення місцевості шляхом проведення знімальних робіт і створення на їх основі топографічних карт Геодезія – наука про вимірювання на земній поверхні, що проводиться з метою вивчення форм та розмірів Землі, зображення всієї Землі або окремих її частин на картах, планах і профілях, а також розв язання різноманітних інженерних задач на місцевості

Розграфлення карти – поділ багатоаркушевої карти на окремі аркуші за певною визначеною системою Номенклатура аркушів карти – система позначення окремих аркушів багатоаркушевої карти

Міжнародна мільйонна карта світу Міжнародна мільйонна карта світу – оглядово-топографічна карта, створена в масштабі 1: Розміри аркуша карти становлять 6 ° по довготі та 4 ° по широті. Границі аркушів по довготі збігаються з границями координатних зон поперечно - циліндричної проекції Гауса - Крюгера. Для зображення всієї зони потрібно декілька десятків аркушів мільйонної карти. Сукупність цих аркушів називають колоною. Колони й зони нумерують арабськими цифрами. Рахунок колон ведуть від 180-го меридіана, а зон – від Гринвіцького меридіана. Номер колони на 30 одиниць більший або менший від номера зони. Аркуші мільйонної карти, обмежені паралелями, проведеними через 4 °, утворюють широтні ряди поясу, які позначають літерами латинського алфавіту, починаючи від екватору.

Проекція Гауса – Крюгера а) – розгорнуте на площині зображення зони б) - проектування зони на бічну поверхню циліндра N меридіан дотику N 6° а ) б ) S

Зональна система координат Х 90 ° екватор У км км 90 ° Х 500км Х м м екватор У у м осьовий меридіан

Розграфлення й номенклатура аркушів топографічної карти C-35 М 1: C – 35 – В M 1: C – 35 – IV M 1: C – 35 – 40 M 1:100000

Розграфлення й номенклатура аркушів топографічної карти C – 35 – 40 M 1: C Б C Б - г C Б - г -2 М 1: М 1: М 1: A Б В Г а б в г

Градусна сітка топографічної карти Рамка поділена лініями на відрізки, що дорівнюють одній хвилині (1), і точками – на відрізки, які дорівнюють десяти секундам (10).

Прямокутні координати –– Система координат, у якій віссю абсцис (Х) прийнято вважати осьовий меридіан 6-градусної зони, а віссю ординат (Y) – екватор. Точка перетину осьового меридіана та екватора є початком прямокутних координат кожної зони. Прямокутні координати показують відстань у кілометрах, до певної точки на земній планеті від екватора ( абсциса Х, яка може змінюватися від 0 до 10000км) та від осьового меридіана ( ордината Y, яка може змінюватися від 1 до 333км на екваторі, в місцях перетину з крайніми зх. і сх. меридіанами зони).

Географічні координати. Визначають за паралелями і меридіанами Верхня і нижня ( пн. і пд.) рамки – це паралелі, (54° 15) а бічні ( сх. і зх.) – це меридіани. (14° 00) Рамка поділена лініями на відрізки, що дорівнюють одній хвилині (1), і точками – на відрізки, які дорівнюють десяти секундам (10). Прямокутні координати - за вертикальними та горизонтальними лініями Відстань між ними становить ціле число кілометрів, позначене цифрами біля рамки. Тому ці лінії називають кілометровими, а сітку – кілометровою. За допомогою кілометрової сітки можна визначити прямокутні координати.

Х = та Y= Як читати повні прямокутні координати ? Х = Цифри 6016 – це відстань від екватора в км; 350 – це метри, які ми визначаємо, користуючись масштабом від горизонтальної лінії. Отже, наша точка лежить від екватора на відстані 6016км 350м. Y = Цифра 3 – номер зони, у якій лежить наша точка. Число 456 – це значення координати у стосовно осьового меридіана, третьої зони. ( Якщо число більше від 500км, то точка розміщена на схід і навпаки). 456 – це відстань у кілометрах на зх. від осьового меридіана третьої зони. 810 – це відстань у метрах, яку визначають за масштабом. Отже, наша точка міститься в третій зоні на відстані 456км 810м на захід від осьового меридіана.

Визначення напрямків рухів пн - зх пн пн - сх зх сх пд - зх пд пд - сх Напрям руху визначають за азимутом. Розрізняють дійсний (АД ) і магнітний (Ам) азимут Дійсний азимут – кут між напрямком на Північний географічний полюс і на даний предмет. Магнітний азимут – кут між напрямком на Північний магнітний полюс і на даний предмет. АД = Ам ±δ Використовують магнітне схилення (δ)- це кут між дійсним і магнітним азимутом. Воно буває західним і східним, західне віднімають, а східне додають. Також можна визначати дирекційний кут - це кут між пн. напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на точк у. Зближення меридіанів – кут у заданій точці між її географічним меридіаном і осьовим меридіаном зони чи лінією, паралельною йому.

Вимірювання відстаней Прямі відрізки між двома точками на топографічній карті вимірюються лінійкою циркулем - вимірювачем. Якщо їх під рукою немає, можна скористатися смужкою паперу, приклавши її до точок. Відстань, зняту з карти циркулем чи зафіксовану на паперовій смужці, можна перевести в реальну за допомогою лінійного масштабу, розміщеного під нижньою рамкою карти. Довжину ламаної лінії ( наприклад, дороги, залізниці ) обчислюють як суму відрізків прямих. Довжину звивистих ліній – річок, берегових ліній, контурів лісів тощо, можна виміряти ниткою, приклавши її до кривої лінії так, щоб повторити її форму. Для точніших вимірювань користуються приладом для вимірювання кривих ліній – курвіметром. Він складається з рухомого коліщатка і циферблата зі стрілкою, яка показує пройдену на карті відстань у сантиметрах або на місцевості в кілометрах.

Визначення висот поверхні. На топографічних картах рельєф зображується горизонталями – лініями перерізу нерівностей місцевості горизонтальними площинами, проведеними через однакові проміжки за висотою. Відстань (у метрах) між сусідніми січними площинами називається висотою перерізу. Різниця висот сусідніх горизонталей також дорівнює висоті перерізу. Висота перерізу рельєфу на карті вказується під лінійним масштабом. Горизонталі проводяться суцільною коричневою лінією. Усі точки, які лежать на одній горизонталі, мають однакову абсолютну висоту, яка зазначена на окремих горизонталях. Вона відрізняється від висоти точок сусідньої горизонталі на висоту перерізу рельєфу.. Горизонталі, що замикаються в межах аркуша карти, позначають підвищення (гору чи горб), або пониження (улоговину) в рельєфі. Відрізнити ці форми рельєфу, як і дізнатися напрямок їх схилів, можна за цифровими підписами горизонталей і відміток окремих висот, за розташуванням водойм, а також за берґштрихами. Про крутість схилів можна дізнатися за кількістю і щільністю горизонталей, проведених на топографічній карті : чим більше горизонталей на схилі, тим він вищий: чим ближче горизонталі проведені одна до одної, тим він крутіший, чим далі – тим більш пологий.

Дякую за увагу!