Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Обласний науково-методичний центр моніторингових досліджень якості освіти

Використання факторно- критеріального моделювання в управлінській діяльності керівника ЗНЗ

План: Моніторинг як модернізований контроль в умовах адаптивного управління. Інтерпретація результатів моніторингових досліджень. Технологія здійснення моніторингу на засадах кваліметрії. Кваліметричний підхід в управлінні навчальним закладом Використання факторно-критеріального моделювання в управлінській діяльності керівника ЗНЗ при відстеженні результативності НВП (практична частина)

Особливістю моніторингу є відстеження змін, а саме спостереження за тим, як змінюється, росте, розвивається освітній процес

Розвиток дія; процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого.

Освіта – це сукупність знань і повязаних з ними умінь та навичок, які необхідні для практичної діяльності. Під освітою розуміють галузь суспільної діяльності, освітню систему, яка забезпечує отримання комплексу знань, умінь та навичок за допомогою технологій навчання

Якість освіти ступінь відповідності знань, навичок та вмінь випускника навчального закладу раніше узгодженим вимогам це якість освітньої системи, сукупність її властивостей, яка дозволяє задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням

Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг «моніторинг» (від латинського слова мonitor – той, що нагадує чи наглядає)

У сучасній науці управління поняття моніторингу зводиться до таких тлумачень: засіб вироблення нової інформації; постійне відстеження процесу; база для прийняття і коригування управлінських рішень.

Моніторинг: за процесом – це циклічний процес порівняння, зіставлення, оцінювання існуючого стану обєкта із запланованим та прийняття на цій основі управлінського рішення щодо поточного коригування; за сутністю – це інформаційна система (збирання, обробки, збереження та використання інформації про стан керованого обєкта), яка постійно поповнюється і вказує на непреревність відстеження; за технологічністю – це технологія вимірювання існуючого стану обєкта.

Моніторинг – це інформаційна система, яка постійно поповнюється завдяки непреревності відстеження певного обєкта управління за виділеними параметрами та критеріями їх відстеження, що включає обовязків поточний контроль, оцінку, корекцію стану обєкта з метою прийняття оперативного управлінського рішення щодо прогнозування напрямків подальшого розвитку керованого обєкта з урахуванням рефлексивного ставлення до цього всіх учасників освітнього процесу.

Що дієвіше при оцінюванні якості освіти: моніторинг чи контроль? Контроль має як неперервний, так і дискретний характер, його ефективність залежить від систематичності та своєчасності здійснення Моніторинг створює інформаційну систему, яка постійно поповнюється, що вказує на неперервність відстеження, а також містить розроблення апарата й технології вимірювання стану об'єкта

Контроль більше застосовується при відстеженні об'єкта, який перебуває у стані стабільного функціонування. Моніторинг ефективніший при відстеженні об'єкта у стані постійних змін, у стані розвитку, що пов'язано з порушенням стабільності.

моніторинг не є контролем результати моніторингу не можна використовувати для покарання конкретних осіб моніторинг потребує систематичності та послідовності дослідження проблем якість результатів моніторингу залежить від якості технології та інструментарію для оцінювання

Аналіз (грецька «analysis» – розкладання, розчленування): метод наукового дослідження, який полягає в реальному або уявному розкладанні цілого (об'єкту) на складові частини; окрема функція управління, оскільки має специфічні місце, роль, мету, завдання, характер, методи, зміст, структуру, об'єкт, суб'єкт, принципи, види. Квадрант (латина «quadrans») - четверта частина. Квадрант площини – будь-який з чотирьох кутів, на які площина ділиться двома взаємоперпендикулярними прямими

Квадрант-аналіз – це числовий метод формалізації дослідження ручним способом або за допомогою ПК, упорядкованих значень спостереження за двома змінними в кінцеве число градацій або інтервалів шкал на осях координатної площини.

Етапи квадрант-аналізу: обчислення середнього бала за предметами; обчислення середнього рівня кваліфікації вчителів; побудова точкової діаграми за групами показників; інтерпретація результатів.

Кваліфікаційні категорії вчителів ранжуються за чотирма рівнями: спеціаліст; спеціаліст ІІ категорії; спеціаліст І категорії; спеціаліст вищої категорії,

Рівень навчальних досягнень учнів ранжуються за чотирма рівнями: початковий; середній; достатній; високий.

Спеціаліст вищої категорії Спеціаліст І категорії Спеціаліст ІІ категорії Спеціаліст Високий Достатній Середній Початковий Шкала рівня кваліфікації педагогічних працівників Шкал а рівня навча льних досяг нень

І квадрант (+, +): рівень навчальних досягнень учнів і рівень кваліфікації вчителів вищі за середні показники по області; рівень навчальних досягнень учнів знаходиться у відповідності до рівня кваліфікації вчителів; ІІ квадрант (-, +): невідповідність кваліфікаційних рівнів тих, хто навчає, і результатами навчальних досягнень тих, хто навчається; рівень кваліфікації вчителів нижчий за середньо обласні показники, а рівень навчальних досягнень учнів – вищий за середньо обласні показники;

ІІІ квадрант ( -, -) - недостатня професійна компетентність вчителів, щодо організаційно-методичного забезпечення викладання; - найнижчі, в порівнянні з середньо обласними показниками, рівні кваліфікації і рівні навчальних досягнень; - низький рівень професіоналізму вчителів; - недосконала система підвищення кваліфікації педкадрів; ІV квадрант ( +, -) - невідповідність кваліфікаційних рівнів тих, хто навчає, рівню навчальних досягнень тих, кого навчають; - у вчителів завищена самооцінка власних професійних можливостей; - недостатньо уваги приділяється вивченню і аналізу результативності педагогічної діяльності вчителів;

Формула управлінця: Що оцінюється, те й розвивається Кваліметрія – наукова дисципліна, яка визначає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких обєктів – предметів або процесів. Г.В.Єльникова Кваліметрія – теорія вимірювання властивостей речей, які визначаються через їх якість. В.Т.Циба

Кваліметричний підхід (квалі – якість, метріо – міряти) передбачає кількісний опис якості предметів або процесів (кількісна оцінка якості). Система кваліметричного оцінювання дає можливість об'єктивно визначити кількісну оцінку якості будь-яких об'єктів - предметів чи процесів, створити додатковий механізм активізації навчання учнів по всіх видах навчальної діяльності, удосконалювати якість оцінювання їхніх знань.

Основним методом педагогічної кваліметрії є метод групових експертних оцінок (метод Дельфі). МЕТОД ДЕЛЬФІ тобто метод ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК - це виведення остаточного колективного судження про педагогічний обєкт

За факторно-критеріального моделювання реалізується один із найголовніших принципів кваліметричного підходу: урахування взаємозвязку між складними та простими властивостями обєкта

Аналіз досліджень навчальних досягнень учнів за кваліметричними показниками Комплексна кількісна оцінка рівня навченості виражає арифметичну залежність такого вигляду: Кд = V1К1 + V2К2 + V3К3 + V4К4 + V5К де V1 - вагомість критерію; Кі - оцінка рівня його прояву в ситуації, яка досліджується

Сутність кваліметричного підходу при відстеженні стану навчально-виховного процесу в ЗНЗ.

1. Якість субєкта управління – це ієрархічна сукупність властивостей цього обєкта. Якість як найзагальніша характеристика є комплексною властивістю і розглядається на нульовому рівні ієрархічної сукупності властивостей, а її складники, які утворюють конкретніші властивості, - на вищому. Своєю чергою, кожна з цих властивостей може складатися з певних менш загальних властивостей, що лежать на ще вищому рівні.

2. Спроможність до використання враховується з огляду на задоволення конкретних суспільних та особистих потреб. Під спроможністю до використання стосовно НВП в ЗНЗ розуміється рівень, на якому організовано його функціонування. Оцінювання рівня здійснюється як внутрішнє (самооцінка вчителів, учнів, батьків), так і зовнішнє (оцінка адміністрацією).

3. Взаємозв'язок між загальною сукупністю властивостей та складними й простими властивостями обєкта можна показати у вигляді ієрархічної структури. Цей принцип реалізовується при факторно- критеріальному моделюванні. Щоб створити кваліметричний зразок (факторно-критеріальну модель), необхідно визначити фактори та критерії.

Факторно-критеріальна модель: Параметри – величини, які характеризують основні якості обєкта (чи його головні складові), що відповідають глобальним цілям обєкта Фактори розкривають кожен з параметрів. Критерії деталізують фактори.

Абсолютний показник (бал) властивостей низький рівень – 1 бал; середній рівень – 2 бали; достатній рівень – 3; високий рівень – 4.

4. Значення абсолютних показників отримують за допомогою експертного оцінювання. Цей принцип реалізовується через використання репрезентативної теорії вимірювання. Сутність якої полягає в теорії та практиці експертного оцінювання, тобто оцінкові судження експертів виражаються через індексне оцінювання.

5. Кожна проста або складна властивість характеризується відповідними показниками. якщо абсолютний показник становить 4 бали, у відносному вимірюванні він матиме 1 (4:4); якщо абсолютний показник дорівнює 3 бали, то у відносному вимірюванні він матиме 0,75 (3:4); якщо абсолютний показник – 2, то відносний – 0,5 (2:4); якщо абсолютний показник – 1, то відносний 0,25 (1:4).

6. Кожна проста та складна властивість характеризується своєю значущістю (важливістю) серед усіх інших, тобто коефіцієнтом вагомості – V. Сума вагомостей усіх показників – величина постійна й дорівнює одиниці. Кожна складова НВП та напрями їх прояву мають свою вагомість.

7. Комплексне кількісне оцінювання якості предмета характеризується арифметичною залежністю. Цей принцип реалізується через арифметичну залежність такого вигляду: Кд = V1 К 1+ V2 К 2+ V3 К3 + V4 К 4+ …., де Кд – комплексна оцінка; V1, V2, V3, V4 … - вагомість складників; К 1, К 2, К 3, К 4 – ступінь виявлення вимог (оцінка стану складників).

Використання кваліметричного підходу в управлінській діяльності керівника ЗНЗ при відстеженні результативності НВП. Перший етап. Треба мати кваліметричний зразок (нормативну модель, еталон) Другий етап – оцінювання. Для заповнення значення коефіцієнта відповідності використовують метод експертної оцінки

Третій етап - визначення ступеня вияву критеріїв: Повна відповідність вимогам – (так) – 1; Часткова позитивна відповідність вимогам (більше так, ніж ні ) – 0,75; Урівноважена відповідність вимогам (і так, і ні) – 0,50; Частково-негативна відповідність вимогам (більше ні, ніж так) – 0,25; Повна невідповідність вимогам(ні) – 0.

Експертний протокол п/ п КритерійЕкспертиСумаЗагаль на оцінка Комплектування ЗНЗ пед.. кадрами, їхній якісний склад 2.Заходи адміністрації ЗНЗ щодо зміцнення якісного складу пед. кадрів 3.Підвищення кваліфікації пед. кадрів, адміністрації 4.Рівень організації атестації пед. кадрів

Загальна оцінка стану НВП в ЗНЗ Фзаг.= Ф1 + Ф2 + Ф3 + Ф4 + Ф5

Загальна оцінка стану НВП в ЗНЗ ЗНЗ підраховується як сума окремих факторів. Якщо вона менша за 0,50 – рівень організації НВП не відповідає нормам; від 0,50 до 0,65 – рівень організації НВП – критичний; від 0,65 до 0,75 – рівень організації НВП – достатній; від 0,75 до 1 – високий рівень організації НВП.

Загальний алгоритм застосування кваліметричного підходу для оцінювання освітньої діяльності та її результатів можна представити у вигляді схеми. 1Визначення структури об'єкта оцінювання 2Визначення показників (параметрів, факторів, критеріїв) 3Визначення коефіцієнтів вагомості кожного показника та вибір шкали оцінювання 4Складання кваліметричної (факторно-критеріальної) моделі 5Оцінювання об'єкта за кваліметричною моделлю 6Розробка рекомендацій за результатами оцінювання 7Факторно-критеріальна модель, як правило, оформлюється у вигляді таблиці.

Дякую за увагу!