1 Перша психологічна допомога дітям Практичний модуль

2 Перша психологічна допомога – це: Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги

3 Перша психологічна допомога передбачає: Надання ненавязливого, делікатного практичного догляду і підтримки; Проведення оцінки потреб та переживань; Надання допомоги щодо задоволення базових потреб людини (їжа, вода, тощо); Утішання та заспокоєння; Надання допомоги щодо пошуку та користування інформацією, послугами та засобами підтримки; Забезпечення захисту від можливих подальших незгод і шкоди

4 Коли надають першу психологічну допомогу? В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після кризової події......як елемент нарощування потенціалу готовності до катастроф на територіях з високою вірогідністю виникнення надзвичайних ситуацій;...під час чи після кризи, що негативно вплинула на невелику групу дітей;...у якості невідкладного втручання у ситуації дітей, які стали жертвами сексуального або фізичного насильства.

5 Чому перша психологічна допомога стосується насамперед дітей? В умовах кризи діти: реагують та думають не так, як дорослі; мають особливі потреби, зумовлені віком; є особливо уразливими до шкідливого впливу через свою фізичну статуру та соціально-емоційну привязаність до дорослих піклувальників.

6 Типові реакції, характерні для усіх вікових груп Страх того, що кризова подія чи явище повториться; Переживання про те, що вони самі або їхні близькі постраждають або зникнуть; Негативні реакції на образи руйнування домівки чи громади; Негативні реакції на розлучення з батьками, братами чи сестрами; Глибока тривога та хвилювання; Плач.

7 Когнітивний розвиток Діти у віці від 0 до 3 років Дитина не говорить чи майже не говорить; Комунікація здійснюється за допомогою мови тіла; Практично повне чи повне нерозуміння ситуації або події; Фізичний контакт = комфорт Найбільша загроза для немовляти – бути покинутим ЧОМУ?

8 Типові реакції Діти у віці від 0 до 3 років Надмірне чіпляння за батьків; Поведінка як у маленьких (поведінка, характерна для більш раннього віку); Зміна режимів сну та харчування; Плач та дратівливість; Страх того, що раніше не лякало.

9 Типові реакції Діти у віці від 0 до 3 років Гіперактивність та брак концентрації; Зміни в ігровій діяльності: – Зменшення або відсутність інтересу до ігор, скорочення тривалості ігрової діяльності, або повторення однієї гри; – Агресивні і навіть жорстокі ігри; Зростання опору та вимогливості в поведінці; Висока чутливість та емоційність щодо реакцій інших людей.

10 Когнітивний розвиток Діти у віці від 4 до 6 років Дитина володіє мовою, однак розуміння світу залишається вузьким. Усе зосереджується навколо особистого досвіду; Дитина не розуміє наслідків надзвичайних ситуацій; Дитина залишається повністю залежною від реакцій батьків; Дитину турбує питання смерті, але вона не до кінця розуміє, що померлі не повернуться. Магічне мислення.

11 Типові реакції Діти у віці від 4 до 6 років Надмірне чіпляння за батьків чи інших дорослих; Поведінка як у маленьких (наприклад, смоктання великого пальця); Мовчанка; Відсутність активності чи гіперактивність; Відмова від ігор або повторення лише однієї гри; Страх і переживання про те, що щось погане трапиться знову.

12 Типові реакції Діти у віці від 4 до 6 років Порушення сну, включаючи часті кошмари; Зміна режиму харчування; Збентеження; Втрата здатності належним чином зосереджуватися; Виконання ролей дорослих; Дратівливість.

13 Когнітивний розвиток Діти у віці від 7 до 12 років Дитина думає конкретними категоріями, але уже проявляється абстрактне і логічне мислення; Дитина краще розуміє природу та взаємозвязок речей, зокрема, бачить причино-наслідкові звязки, ризики і чинники уразливості; Дитина цікавиться фактами; Дитина усвідомлює, що смерть – це назавжди.

14 Типові реакції Діти у віці від 7 до 12 років Зміна рівнів фізичної активності; Збентеженість у почуттях та поведінці; Відстороненість, уникання соціальних контактів; Постійне повторення розмов про подію; Неготовність чи небажання відвідувати школу; Відчуття та демонстрація страху.

15 Типові реакції Діти у віці від 7 до 12 років Негативний вплив на память, концентрацію та увагу; Розлади сну та апетиту; Агресія, дратівливість та невгамовність; Проблеми соматичного характеру (фізичні симптоми, повязані з емоційним стресом); Занепокоєння долею інших постраждалих; Самозвинувачення та відчуття провини.

16 Когнітивний розвиток підлітків: Перехід від дитинства до дорослого життя Пошук власної ідентичності; Підвищення ролі однолітків, хоча привязаність до сімї зберігається; Розуміння поглядів та перспектив інших людей; Розуміння наслідків для себе та інших; Зростання почуття власної відповідальності, змішаного з провиною та соромом.

17 Типові реакції Підлітки Глибоке відчуття горя; Відчуття сорому чи провини за те, що не вдалося чи не було можливості допомогти постраждалим; Надмірне переживання про інших постраждалих; Замикання у собі чи жалість до себе; Зміни у міжособистісних стосунках.

18 Типові реакції Підлітки Зростання проявів ризикованої чи самодеструктивної поведінки, замкнутість та уникнення контактів, агресія; Докорінні зміни у поглядах на оточуючий світ; Відчуття безпорадності та безнадії щодо сьогодення та майбутнього; Непокора батькам та органам влади; Активніша соціалізація з однолітками.

19 Реакція дітей залежить від: Віку та стадії розвитку; Реакції інших людей, насамперед батьків та піклувальників; Пережитого досвіду; Попереднього життєвого досвіду, наприклад, поганого поводження, домашнього насильства та нехтування.

20 Досвід, що впливає на реакцію дитини: Втрата одного чи кількох родичів або друзів; Образи серйозно поранених, покалічених та загиблих; Зникнення безвісти родичів після закінчення події (у тому числі тих, які вважаються загиблими, навіть якщо їхніх тіл не було знайдено); Травми, ушкодження чи хвороби внаслідок катастрофи чи іншої стресової події.

21 Досвід, що впливає на реакцію дитини Неспроможність провести швидку евакуацію у ситуації, де виникає загроза життю; Перебування у пастці, запізніла евакуація; Втрата домівки, школи, особистих речей; Втрата домашнього улюбленця; Попередній досвід втрат, стресових ситуацій та інших труднощів.

22 Принципи надання першої психологічної допомоги дітям: Слідкуй Слухай Зєднуй

23 Слідкуй: Перевіряйте та контролюйте безпеку; Відстежуйте дітей з очевидними та невідкладними нагальними потребами; Шукайте дітей, батьків та піклувальників з серйозними стресовими реакціями.

24 Слухай: Контактуйте з дітьми та батьками, які можуть потребувати підтримки; Дізнавайтеся, розпитуйте дітей, батьків та піклувальників про їхні потреби та тривоги; Вислуховуйте дітей, батьків та піклувальників; допомагайте їм заспокоїтися.

25 Зєднуй: Допомагайте дітям та їхнім родинам задовольнити базові потреби та отримати доступ до послуг; Допомагайте дітям та їхнім родинам справлятися з проблемами; Надавайте інформацію; Допомагайте дітям та родинам налагоджувати звязки між собою а також зі службами соціальної допомоги.

26 Більшість дітей швидко подолають стресовий стан, якщо... Вони воззєднаються зі своїми батьками чи піклувальниками; Їхні базові потреби будуть задоволені; Вони відчуватимуть себе у затишку та безпеці; Вони отримуватимуть підтримку, у тому числі – першу психологічну допомогу.

27 Діти, які можуть потребувати додаткової допомоги - це: Діти, які залишаються у стані глибокого стресу; Діти, у яких продовжують спостерігатися серйозні зміни особистості та поведінки; Діти, які не можуть нормально функціонувати у повсякденному житті; Діти, які відчувають загрозу; Діти, які ризикують заподіяти шкоду собі та іншим Якщо дитина залишається у стані глибокого чи гострого стресу, намагайтеся не залишати її на самоті. Будьте поряд з нею до тих пір, поки стресові реакції не зникнуть, або поки вам не прийдуть на допомогу інші cпеціалісти

28 Слідкуй: Зверніть особливу увагу на базові потреби; Представтеся, поясніть, хто ви, чим займаєтеся і з якою метою знаходитеся тут; Використовуйте слово психологічний особливо обережно.

29 Налагодження контактів з дітьми та родинами Сядьте поряд чи навколішки з тим, щоб бути з дитиною на одному рівні; Якщо це дозволено культурними нормами, під час розмови з дитиною делікатно торкайтеся до її руки чи плеча. діти молодшого віку

30 Перша розмова Намагайтеся зібрати інформацію про подію, що сталася; Будьте делікатними, не випитуйте; Говоріть повільно та спокійно; Уважно слухайте та зберігайте зосередженість; Демонструйте повагу та співчуття; Ставтеся до родини з довірою.

31 Перша розмова Будьте терплячими; Приймайте та підтримуйте усі емоції; Виражайте, демонструйте надію.

32 Перша розмова Виявляйте найбільш нагальні потреби і намагайтеся їх задовольнити; Надавайте максимально точну інформацію; Допоможіть налагодити звязки з постачальниками послуг.

33 Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду Допоможіть дітям заспокоїтися; Говоріть мяко та спокійно; Сядьте поряд або навколішки, щоб перебувати з дитиною на одному рівні; Якщо це доцільно – підтримуйте зоровий контакт; Зверніть увагу на деталі середовища, що не викликають стресу; Дихайте рівно та спокійно.

34 Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду Зберігайте терпіння. Налагодження довіри потребує певного часу та зусиль. Застосовуйте практику активного слухання: Звертайте увагу; Демонструйте свій інтерес; Заохочуйте дитину до розмови; Відповідайте без осуду і критики.

35 Активне слухання... Дозволяє перевірити стан дитини; Сприяє взаєморозумінню; Знижує рівень стресу та напруги; Заохочує та сприяє пошуку рішення проблем; Посилює відчуття безпеки та надії.

36 Активне слухання: пять елементів: Уважна зосередженість Парафразування Заохочення Ставлення запитань та уточнення Підбиття підсумків

37 Активне слухання – Уважна зосередженість: Не говоріть, просто слухайте; Не допускайте відволікань; Не перебивайте; Стежте за власною мовою тіла; Виявляйте та контролюйте будь- які внутрішні перешкоди чи емоційні стимули, що можуть завадити слуханню.

38 Адекватне слухання – Парафразування: Повторюйте ключові слова та поняття; Повторіть те, що було сказано; Описуйте, а не інтерпретуйте; Памятайте про невербальні суперечності.

39 Активне слухання – Заохочення: Випромінюйте тепло та позитивні відчуття; Застосовуйте форми вербального та невербального заохочення.

40 Активне слухання – Ставлення запитань та уточнення: Ставте відкриті запитання, наприклад: Де ти був, коли це трапилося?; Досліджуйте та обговорюйте теми, що відповідають перспективі, поглядам та досвіду дитини; Не випитуйте і не скеровуйте відповіді.

41 Активне слухання – Підбиття підсумків: Аналізуйте та підсумовуйте сказане дитиною у ході розмови; Виявляйте та звертайте увагу на ключові моменти і проблеми у розповіді дитини.

42 Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду Не випитуйте; Будьте чутливими, делікатними та зосередженими; У центрі уваги має залишатися дитина; Приймайте та підтримуйте різноманітні емоції; Використовуйте тріангуляцію.

43 Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду Сприяйте налагодженню звязку між дітьми та їхніми сімями; Надавайте максимально точну інформацію; Сприяйте доступу дітей та родин та послуг та соціальної допомоги.