МАРКЕС Габріель ҐАРСІЯ (1928) – колумбійський письменник і журналіст. Народився в містечку Аракатака (Колумбія). Тепер живе в Мехіко (Мексика).

Автор повісті «Полковникові ніхто не пише» (1958), романів «Осінь патріарха» (1975), «Кохання під час холерик (1985), «Спогади про моїх сумних повій» (2004) та ін. У романі- епопеї «Сто років самотності» (1967) використав фольклорно- міфологічні мотиви й створив світ, історія якого осмислена як метафора розвитку всього людства. Лауреат Нобелівської премії (1982).

Я - реаліст, тому що вірю, що в Латинській Америці все можливо, все реально... Г.Г. Маркес

Ґабріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Ґарсі́я Ма́ркес (повне ім'я: ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, шанувальники доброзичливо називають його Ґабо колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив в Мехіко і Європі, тепер переважно живе в Мехіко. У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутьного письменника з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості. В 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що в 30 км на північ від Боготи. В 1946 році вступив в Національний університет Боготи на юридичний факультет. Дом в Аракатаке, где родился Габо Родители в юности и маленький Габито Родители Габо - Луиза Маркес и Габриэль Элихио Гарсиа

З 1954 року Маркес працює в газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як коррекспондент цієї газети працює в Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1958 одружується з Мерседес Барча (у них народилось двоє синів). В цей час Маркес пише оповідання і кіносценарії. У 1961 році видає повість «Полковнику ніхто не пише»,у 1966 році роман «Лиха година».Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» Габо с женой на улицах Боготы (1967) Габо с женой Мерседес и сыном Гонсало (Париж, 1982)

У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані в світі уяви, що відзеркалює життя і конфлікти цілого континенту». У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку лімфому. Йому довелося двічі оперуватися в США і Мексиці року вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії «Жити, щоб розповісти про життя», що стала бестселером в іспаномовному світі. В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голівудськії кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування проходило в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії. Гарсиа Маркес с Нобелевской наградой в руках (1982

Найяскравішим твором відомого латиноамериканського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса став його роман «Сто років самотності». У ньому розповідається про історію маленького містечка Макондо і родину Буендіа, що його заснувала. Автор у символічній формі відтворює історію Колумбії з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст. У структурі роману можна виявити мотиви, які стають провідними на всіх його рівнях і складають основу твору. Мотив самотності є в житті кожного представника роду Буендіа. Вони відрізнялись від інших людей самотнім виглядом, з яким з'являлись на світ. Це почуття відображається у крейдяному колі, яке малюють навколо полковника Ауреліано ад'ютанти, у відносинах між Хосе та Шлар Тернер, які «були не просто матір'ю та сином, а товаришами по самотності». І якщо хтось з мешканців не гине, то фіналом життя його стає абсолютна самотність.

Бесіда: - Що таке Макондо? (Образ провінційного містечка) - Яку тему вводить Маркес у світову літературу? (Тему самоти, як окремої людини, так і людської спільноти) - Що таке "магічний реалізм"? (Метод поєднання буденного і фантастичного) - Ким є людина для Маркеса? (Людина - це диво, яке містить у собі цілий світ; це провідна думка його творів) - Які ще риси притаманні творам Маркеса? (Мотиви попередження, застереження, пророцтва)

Актуалізація опорних знань - Як ви розумієте слово "самотність"? - Звідки вона береться? Чому виникає? - А як запобігти самотності? Г. Г. Маркес закінчує роман словами: "...тим родам людським, які приречені на сто років самотності, не призначено з'явитися на землі двічі". Як ви розумієте ці слова? Поясніть назву роману. Поясніть змістове значення прізвища Буендіа ("буенос" - добрий, хороший) Висновок. «І все було б гаразд у квітучому роді Буендіа, якби у справу не втрутився злий рок...»

Робота над романом "Сто років самотності" Складання опорного конспекту 1. Художні особливості роману - поєднання рис роману-міфу та сімейної хроніки, поєднання фантастики з життєвою правдоподібністю. 2. Композиційний стрижень роману - історія шести поколінь Буендіа і міста Маконда, яке заснував перший Буендіа. 3. Провідні мотиви - родового прокляття, фатуму та кохання. 4. Історія розгортається в кількох вимірах водночас: традиційна сімейна хроніка; історія Макондо, як особливої долі всієї Латинської Америки; історія сім'ї Буендіа, котра увібрала в себе цілу добу людської свідомості, що пройшла під знаком самотності, індивідуалізму.

5. У центрі твору - проблема самотності (Маркес вважав самотність природженою хворобою цілого покоління). 6. Лейтмотив роману - співіснування людини та природи, взаємодії між ними. 7. Ідея твору - застерегти людство від апокаліпсичної катастрофи. 8. Роман-пересторога людству

Г. Маркеса «Сто років самотності» Исторический контекст Роман «Сто лет одиночества» был написан Маркесом в течение 18 месяцев, между 1965 и 1966 годами в Мехико. Оригинальная идея этого произведения появилась в 1952 году, когда автор посетил свою родную деревню Аракатака в компании матери. В его рассказе «День после субботы», опубликованном в 1954 году, первый раз появляется Макондо. Свой новый роман Маркес планировал назвать «Дом», но в итоге передумал, чтобы избежать аналогий с романом «Большой дом», опубликованном в 1954 году его другом Альваро Самудио. Композиция Книга состоит из 20 неименованных глав, в которых описывается история, закольцованная во времени: события Макондо и семьи Буэндия, например, имена героев, повторяются снова и снова, объединяя фантазию и реальность. В первых трех главах рассказывается о переселении группы людей и основании деревни Макондо. С 4 по 16 главы повествуется об экономическом, политическом и социальном развитии селения. В последних главах романа показан его закат. Почти все предложения романа построены в косвенной речи и довольно длинны. Прямая речь и диалоги почти не используются. Примечательно предложение из 16-й главы, в котором Фернанда дель Карпио причитает и жалеет себя, в печатном виде оно занимает полторы страницы.

История написания «…У меня была жена и двое маленьких сыновей. Я работал пиар-менеджером и редактировал киносценарии. Но чтобы написать книгу, нужно было отказаться от работы. Я заложил машину и отдал деньги Мерседес. Каждый день она так или иначе добывала мне бумагу, сигареты, все, что необходимо для работы. Когда книга была кончена, оказалось, что мы должны мяснику 5000 песо огромные деньги. По округе пошел слух, что я пишу очень важную книгу, и все лавочники хотели принять участие. Чтобы послать текст издателю, необходимо было 160 песо, а оставалось только 80. Тогда я заложил миксер и фен Мерседес. Узнав об этом, она сказала: Не хватало только, чтобы роман оказался плохим». Из интервью Маркеса журналу Esquire

Центральные темы Одиночество Реальность и вымысел Инцест

Семья Буэндиа Генеалогическое древо семьи Буэндиа

Дати відповіді на питання - Як ви тлумачите назву роману Г.Г. Маркеса? - Що означає народження дитини з поросячим хвостом? - Яка головна тема цього твору? - Чому роман "Сто років самотності" є пересторогою людству? Висновки Людина, родина, рід, якщо вони самотні, бездуховні, приречені на самознищення. Так у формі притчі завершує роман Маркес. Як твердить письменник, альтернатива самознищенню існує - це ідея духовної солідарності. Переконання письменника-гуманіста нині досить актуальні: людство, вражене вірусом індивідуалізму, може врятувати лише духовне єднання. А шлях до цього починається з любові.

Підсумкова бесіда Доведіть, що роман "Сто років самотності" належить до "магічного реалізму". Які художні засоби, прийоми використовує письменник для зображення дійсності? У чому письменник вбачає основну проблему сучасності? Як її можна розв'язати? Чи згодні ви з автором, який вважає ідею солідарності єдиною альтернативою самотності? У якому світі хотілося б жити вам особисто - солідарному чи самотньому? Відповідь аргументуйте.