Я свічку засвітив. Колись… До дна відтоді келих горя випито. Ще трохи і … молись чи не молись, Із рук тремтячих недогарок випаде. Я ніс вогонь крізь чорноту обмов, Крізь моторок тюрем, через грати відчаю, він погасав, але я знов і знов Од свого серця цю свічу засвічував. Холоне серце. Свічка догора, Ламає руки доля неповінчана. І заклинаю: ще хоч мить світи! Кинь світла свого в сутінки, у темінь кинь. Хай звідусюд злітаються сюди Безсонних дум приречені метелики …
Світова велич Тараса Григоровича Шевченка Підсумковий урок
Не вмре повік твоє святе імя! Йому, як сонцю, вічно пломеніти! І буде пісня зроджена твоя, Мов океан розбурханий, гриміти! В. Гапріндашвілі
Кобзар – народний поет
У щоденникових записах Тараса Шевченка від 20 червня 1857 року Все это неисповедимое горе, все роды унижения и поругания прошли, как будто не касаясь меня. Мне кажется, что я тот же, что и был десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась.
Твори Шевченка роблять людей кращими, ласкавішими, людянішими В. Островський – російський педагог Геній Шевченко своєю творчістю зігріває серця мільйонів…і тому він схожий на сонце. А хіба сонце може належати лише одному народові? В. Г. Севунц – вірменин
Особливе місце, зв'язане із вшануванням пам'яті Т.Шевченка, належить відомій Тарасовій горі, де поховано великого Кобзаря. Могила поета оголошена державним заповідником.