«НАПОЛЕОН БОНАПАРТ: БІОГРАФІЯ ТА ВОЄННІ ПОХОДИ РОКІВ»

НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ (NAPOLÉON BONAPARTE) (НАРОДИВСЯ 15 СЕРПНЯ 1769 ГЕНЕРАЛ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ АРМІЇ З 1796 РОКУ, У 1799 РОЦІ ПОВАЛИВ ВЛАДУ ДИРЕКТОРІЇ І СТАВ ДИКТАТОРОМ (ПОТІМ ІМПЕРАТОРОМ). З 1803 Р. ЗАВОЮВАВ МАЙЖЕ ВСЮ ЄВРОПУ, СТВОРИВШИ НА ЇЇ ТЕРИТОРІЇ МАРІОНЕТКОВІ КОРОЛІВСТВА ДЛЯ СВОЇХ БРАТІВ.

ЙОГО ЗДІБНОСТІ Наполеон володів феноменальною памяттю та працездатністю, гострим розумом, віськовим та державним генієм, даром дипломата, артиста, привабливістю, яка дозволяла йому легко привертати до себе людей. Ця людина в звичному сірому сюртуці та трикутному капелюсі заняла вагоме місце в історії, давши своє імя цілій епосі.

МОЛОДІСТЬ НАПОЛЕОНА Наполеон походив з небагатої корсиканської дворянської родини Шарля і Летиції Буонапарте (всього в сімї було 5 синів і 3 доньки). Коли Людовік XVI надав дітям зі збіднілих дворянських сімей право безкоштовно здобувати освіту, цим скористалися і корсіканці, зокрема декілька синів і дочок Шарля, включаючи Наполеона.

МОЛОДІСТЬ У 1779, після декількох місяців вдосконалення у французькій мові в коледжі Отена, Наполеон вступив у військову академію в Брієнні. Висміюваний товаришами по навчанню за провінціалізм і незграбність, будучи найбіднішим навіть серед учнів аристократів, він активно проповідував ідеї корсиканського патріотизму. У 1784 Наполеона перевели в паризьку Військову школу. Бонапарт виявив себе середнім учнем і закінчив школу сорок другим з 58 учнів. В 1785 отримавши звання молодшого лейтенанта артилерії, Наполеон був направлений у Валанс на південь Франції.

МОЛОДИЙ НАПОЛЕОН

Після термідоріанського перевороту Бонапарт через свої звязки з братом Максиміліана Робеспєра, Огюстеном був заарештований (10 серпня 1794 р., на два тижні). Після звільнення, через конфлікт з командуванням він виходить у відставку, а через рік, у серпні 1795, отримує посаду в топографічному відділі Комітету громадського порятунку. В критичний для термідоріанців момент Баррас призначає його своїм помічником і відзначився при придушенні роялістського заколоту в Парижі 13 вандемєра 1795 року. Наполеон отримав звання дивізійного генерала і призначений командуючим військ тилу.

23 лютого 1796 року Наполеон отримав посаду командуючого армією Італії. 9 березня 1796 року, Наполеон одружився на вдові страченого при якобінському терорі генерала, графа Богарне Жозефіні, колишній коханці одного з тодішніх правителів Франції П. Барраса. В командував французькою армією, що розгромила сардинські та австрійські війська в Італії. Після повернення з Єгипту до Франції (серпень 1799), Наполеон при підтримці промислової буржуазії здійснив листопада 1799 державний переворот, який встановив режим консульства.

100 ДНІВ ТА СМЕРТЬ Після відходу Наполеона від влади до Франції повернулися Бурбони та емігранти, які сподівалися повернення своєї власності та привілеїв. Це викликало невдоволення та страх у французькому суспільстві та армії. Скориставшись цим, Наполеон втік з Ельби і повернувся до Парижу. Його зустріли захоплені вигуки юрби. Війна відновилася, але Франція вже не в силах була нести її ярмо. Сто днів закінчилися остаточною поразкою Наполеона біля бельгійського селища Ватерлоо (18 червня 1815 року). Сам Наполеон став вязнем англійців та був засланий на далекий острівець Святої Єлени в Атлантичному океані. Там він провів останні шість років свого життя, згасаючи від важкої хвороби та дрібязкових знущань своїх наглядачів. У 1840-му році прах Наполеона повернувся до Парижу. Імператора поховано в Домі Інвалідів у Парижі.

Презентацію виконала :Корицька Вікторія 9-Б