Біжить, рудувата, вона по землі Із гілки на гілку стрибає, Ладненько складає горішки в дуплі, Очиці хитресенькі має, Частуєш-приймає у лапки малі, Кусає, як хтось нападає. Ану ж бо, хто перший вгадає?

Не ходжу я, а скакаю, бо нерівні ноги маю. Через поле навмання перегнав би я коня. Я страшенний боягуз, всіх на світі я боюсь. В полі, в лісі - навкруги, скрізь у мене вороги. Часом лізу я у шкоду, чи в капусту на городах, моркву, ріпу, буряки, відгадайте - хто такий?

Гостроносий і малий, сірий, тихий і незлий. Вдень ховається, вночі йде шукать собі харчі, весь із тонких голочок. Як він зветься ?

Невсипущий, хитрий, сірий, голоднющий - ікла шкірить. Між кущами пропадає, пасовисько оглядає: чи не ходить там телятко, не телятко, так ягнятко, не ягнятко - хоч би гуска - хоч би що, аби закуска.

Хоч я не молоток - По дереву вдаряю, Кожнісінький куток Обслідувать бажаю.

Зранку, вдень і в надвечіря Облітаю ліс уздовж і вшир я, Занесу своє яєчко У чуже якесь гніздечко. Легко всівшись на суку, Я роки лічу: ку-ку !

У ночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі.