Жила-була посеред лісової галявини самотня ялинонька. Взимку їй було холодно: сніжок падав все сильніше та сильніше і поступово засипав її зелені боки білими і холодними хмарками. Ялинка ставала все сумнішою і самотнішою. А зима все не закінчувалась.

Раптом одного чудового дня сніжок перестав йти і на небі зявилося веселе сонечко. Сонечко пригрівало все сильніше й сильніше. І тут ялинка побачила, що сніжок поступово тане, а з-під нього стали зявлятися чудові квіточки з білими голівками.

А потім зявилися і інші квіточки. Вони були різних кольорів: і сині, і жовті. Квіточки д д д дуже гарно виглядали на тлі зеленої травички.

А одного теплого дня прилетіла і сіла на ялиноньку дуже гарна (як здалося ялинці) пташечка.

Вона легенько погойдалася на гілочці і раптом затріпотіла крильми і заспівала.

І так весело і радісно стало ялинці, коли вона побачила цю красу, що вона одразу перестала почувати себе самотньою. Ось так ялинка і вирішила, що найкраща пора року – це ВЕСНА.

Автор фільму Юрєв Богдан Володимирович, 12 років, учень 6 класу ЗОШ І-ІІІ ст. 3 м. Шепетівки, Хмельницької області Керівник: вчитель Швець Світлана Володимирівна