День па́м'яті жертв голодомо́рів в Україні

Голодомор років в Україні - не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної памяті українського народу. Голодомор років в Україні - не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної памяті українського народу.

Пекельні цифри та слова У серце бють неначе молот. Немов проклятий ожива Рік тридцять третій. Голод... Голод... У люті сталінській страшній Тінь смерті шастала по стінах. І сім мільйонів (Боже мій!) Недолічила Україна. Недолічила Україна.

Щоб наш народ нескорений здолати, Що прагнув волі і в борні стояв. Його рішили в чорнозем загнати, Щоб голову вже більше не підняв.

Обдирали селян, наче липку. липку. Мав коня – то вже був з куркулів. Супротивник – в Сибір, там крізь шибку там крізь шибку Скільки глянеш – дроти таборів.

За що це кара? За який це гріх? На тихі села навійнулось горе? – Дітей з колиски кинуто на сніг. Спустошено господарів комори...

А люди в сумі, а люди кличуть, Підбитим птахом до нас кигичуть На чорних плитах у сльозах квіти Ще досі чути, як плачуть діти. Як стогне батько, як скиглить мати… Таке не можна нам забувати.

Відкрийтесь небеса! Зійдіть на землю Повстаньте всі, кому сказали: вмри! Засяйте над планетою, невинні душі! Збудуйте пам'яті невигаслий собор! Це - двадцять другий рік, Це - тридцять другий рік, Це - тридцять третій рік, Це - сорок шостий рік. Голодомор. Голодомор. Голодомор. Голодомор. Голодомор. Голодомор.

Підготувала вчительі сторії і права спеціаліст вищої категорії Звенигородської зош-інтернату І-ІІ ступенів – спортивного ліцею Ткаченко Марина Іванівна м. Звенигородка 2014