Тема 10: Облік і контроль за центрами відповідальності

План: Центри відповідальності та обєктивна необхідність децентралізації управління Облік та контроль затрат і доходів за центрами відповідальності Типи центрів відповідальності Внутрішня звітність 10.5.Трансфертне ціноутворення

10.1. Центри відповідальності та обєктивна необхідність децентралізації управління Центри відповідальності були створені для оцінки роботи керівників структурних підрозділів. Центр відповідальності – це частина підприємства, керівник якого особисто відповідає за результати його роботи; це структурна одиниця підприємства, його економічний субєкт, в межах якого менеджер відповідає за доцільність понесених затрат та одержаних доходів.

10.2. Облік та контроль затрат і доходів за центрами відповідальності. Місця виникнення затрат – це просторово або функціонально відокремлені дільниці, де здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів, а отже виникають затрати, які підлягають плануванню, нормуванню, обліку та контролю з метою управління.

Нормативні затрати, що аналізуються за операціями та за продуктами Цент ри відпо відал ьност і оп ера ції Нормат ивні затрати на операці ю ПродукціяЗагальн і нормат ивні затрати, грн. Факт ичні затра ти, грн А В С Д Нормативні затрати на одиницю продукції

Мета фінансового обліку Мета фінансового обліку Визначення собівартості для оцінки запасів і розрахунку прибутку Внесок окремого продукту в прибуток організації Мета управлінського обліку Мета управлінського обліку Оцінка діяльності керівництва за ефективністю планування та контролю для забезпечення планової величини прибутку Внесок окремого центру відповідальності в прибуток організації Взаємозвязок та відмінності мети управлінського та фінансового обліку в центрі відповідальності

10.3.Типи центрів відповідальності. Центри відповідальності Центр затрат Центр прибутку Центр інвестицій Сфера впливу центрів та відповідаль ності керівників Затрати Результат Затрати Результат Затрати Результат Інвестиції Затрати Результат Інвестиції Види центрів відповідальності та сфера їх впливу

Центри затрат – це первісні виробничі та обслуговуючі одиниці, які характеризуються єдністю функцій і виробничих операцій, рівнем технічної оснащеності та організації праці, цільовим призначенням затрат які, крім виконання власних функціональних завдань, несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Центр прибутку – це підрозділ, керівник якого несе відповідальність не лише за затрати, але і за фінансові результати своєї діяльності. Центр капітальних вкладень – це економічно відокремлені підрозділи, керівники яких забезпечують ефективність використання капітальних вкладень. Центри контролю та управління – це ділянки, які забезпечують відповідальність за конкретні види та результати діяльності.

Центри доходу – це структурні одиниці, підрозділи, керівники яких відповідають лише за дохід, одержаний даним підрозділом. Центр інвестицій – структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за величину затрат, доходів та контролює інвестиції у власні активи. Центри продажу – це обслуговуючі підрозділи маркетингово-збутової діяльності, які відповідають не лише за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг, але й за затрати, повязані зі збутом. Управлінська звітність – це гнучка система форм інформації, яка складається за центрами затрат і центрами відповідальності.

а) Затрати Доходу -виробництво прибуткове, вигідне, а продукція рентабельна; б) Затрати Доходу- виробництво збиткове і невигідне, а продукція- нерентабельна; в) Затрати =Доходу- критична точка обсягу (беззбитковості), при якій виробництво не прибуткове й не збиткове, тобто затрати дорівнюють доходу. Варіанти результатів порівняння затрат і доходів:

А) за центрами відповідальності- з метою контролю за дотриманням технології виробництва та діяльністю підрозділів; Б) за видами продукції – для розрахунку окремих витрат і контролю за інвестиціями; В) за окремими виробами – для обчислення повних затрат і цін на окремі вироби. Групування затрат залежно від цілей управління:

10.4. Внутрішня звітність Основні принципи підготовки внутрішньої (управлінської) звітності - цільове спрямування звіту на вирішення конкретних завдань; - адресність звіту, призначений для конкретної особи (групи осіб, рівнів управління); - оптимальність (звіт не повинен містити зайву інформацію, яка заважає сприймати основну інформацію); - зрозумілість (інформація повинна бути представлена в зрозумілій та простій для сприйняття формі: табличній чи графічній).

Складання плану Виконання плану Порівняння фактичних результатів з плановими Мають місце відхилення? Коригування плану Удосконалення діяльності з метою виконаня плану Так Ні План досконалий? Так Ні Модель контролю виконання планів

Статті затратПланФакт Відх иле ння При чин и Вин ува атці А Сировина та матеріали 2.Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби 3. Паливо й енергія на технологічні цілі 4. Основна заробітна плата 5. Додаткова заробітна плата 6.Відрахування на соціальне страхування 9.Затрати на утримання та експлуатацію устаткування 10.Загальновиробничі затрати 11.Інші виробничі затрати 12.Виробнича собівартість х ххххх ххххх ххххх хххх х ххххх ххххх ххххх хххх - х х Звіт про виконання собівартості 1т продукції, грн.

п/ п Основні показники Види продукціїПричиниПричини В и н у ва т ці Продукт АПродукт Б ПланВідхиленняПланВідхилення За місяц ь З почат ку року За місяц ь З почат ку року 1 Залишки готової продукції на початок періоду, т хх хх хх 2 Обсяг виробництва продукції,т хххххх 3 Залишки готової продукції на кінець періоду, т хххххх Форма звіту центру відповідальності по виконанню планового обсягу виробництва

10.5.Трансфертне ціноутворення Трансфертне ціноутворення – це процес формування та зміни структури трансфертних цін підприємства. Трансфертна ціна – це внутрішня ціна, за якою один структурний підрозділ підприємства (цех, дільниця чи відділ) передає іншому підрозділу продукцію або послуги Методи визначення трансфертних цін: - на базі ринкової ціни; - на базі фактичних витрат; - на базі кошторисних витрат; - на договірних умовах; - з використанням змішаних цін.

Величина трансфертних цін коливається від мінімальної величини (собівартості) до ринкової ціни (собівартість + прибуток): С ТЦ РЦ, де С – собівартість продукції, ТЦ –трансфертна ціна, РЦ – ринкова ціна.

Варіанти визначення внутрішніх цін: 1) повна собівартість; 2) змінна собівартість плюс постійні надбавки; 3) змінна собівартість або маржинальна собівартість; 4) комбінована собівартість і ринкові ціни; 5) ринкова ціна за мінусом комісійних; 6) ринкова ціна.

Приймаючи рішення щодо ціни слід ураховувати наступні чинники: -для підприємств, що прагнуть до стійкого положення на ринку встановлення ціни має вирішальне значення; -ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно є головним чинником довгострокової рентабельності; -при розробці цінової стратегії досягаються цілі не лише з урахуванням величини прибутку, але й існуючої конкуренції на конкретні види продукції; -ціна впливає на рентабельність всієї діяльності з урахуванням обсягу продажу, при якому досягається окупність всіх затрат (точка беззбитковості)