Культура Середньовіччя

Історія Візантії Невід'ємною частиною європейського середньовіччя є історія Візантії тисячолітньої імперії, єдиної держави, яка проіснувала всі середні віки. У той же час її культура мала значні особливості в порівнянні із західноєвропейською. Культура Візантії, яка була прямою спадкоємицею Стародавньої Греції і Риму, увібрала в себе багато чого із культур східних народів, які її населяли. Рим Греція Візантія

Традиції та релігія Самобутня культура Візантії стала підсумком складної взаємодії античних традицій і християнства. Їх співвідношення виявлялося по-різному, на тому або іншому етапі одна з сторін висувалася на перший план, або навпаки придушувалася. Так, у філософії жодне з грецьких вчень не було втрачене, вони вивчалися, коментувалися, на відміну від Західної Європи, де було придушено вчення Аристотеля. В XI столітті видатний вчений Михайло Псел навіть використав вчення Платона. Аристотель Платон

Наука і освіта в Середньовіччі У Візантії збереглися центри античної науки й освіти, хоча дуже болюче позначилася втрата найбільшої Олександрійської бібліотеки, яка загинула у вогні пожежі на початку V століття. У Константинополі вже в IX столітті створюється Магнаврська вища школа з викладанням богослов'я і світських наук. Зберігалися античні системи уявлень в астрономії, медицині, хімії, хоч вони весь час зазнавали критики. Кирило та Мефодій Магнаврська вища школа

Історіографія Візантії Багата і візантійська історіографія. Історики жили і працювали, як правило, при дворі імператора, і їх творчість повинна була відповідати державним інтересам. Дуже цікава особистість історика Прокопія Кесарійського. Він жив у часи коли правив імператор Юстиніан. У офіційному творі «Історія воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами» Прокопій вихваляє імператора, детально описує його перемоги. У своїх же мемуарах, за якими закріпилася назва «Таємна історія», він висловлює абсолютно інші погляди, вважає Юстиніана вискочкою. Завдяки тісним контактам Візантії зі слов'янськими племенами, потім з Київською Руссю твори візантійських істориків є найціннішим джерелом з вітчизняної історії. Юстиніан Прокопій Кесарійський Костянтин Багрянородний

Архітектура У візантійській архітектурі знайшли своє застосування і розвиток художні і технічні ідеї античності. Візантійські архітектори в пошуках нових форм храму об'єднали прямокутну форму в плані базиліку (з завитушками) і центричний храм. Наслідком цих пошуків став найвидатніший витвір візантійської архітектури храм Святої Софії. Надзвичайно багатий інтер'єр собору. Біля основи купола по колу розташовано сорок вікон, так що для тих людей, які перебувають внизу, частину стіни між вікнами не видно, і купол, здається, летить у повітрі. Інтер'єр храму Храм Святої Софії

Образотворче мистецтво Елліністичне начало яскраво проявлялося у образотворчому мистецтві, а саме у ранніх фресках і мозаїках. Однією з вершин є мозаїки храму Святої Софії. Біблійна тематика стає переважаючою. Виникає особливий жанр живопису іконопис У нашій національній історії особлива роль належить привезеній до Києва в XII столітті візантійській іконі, яка пізніше отримала назву «Володимирська Богоматір». «Страждаюча жінка» «Володимирська Богоматір» «Афінська школа»

Книжкові мініатюри До великих художніх висот піднялося у Візантії мистецтво оформлення книги. Художники розробляли не тільки сюжети композицій книг, але і систему взаємозв'язку тексту і мініатюр (слово «мініатюра» походить від назви червоної фарби «мініум»), їх розташування, домагаючись художньої єдності.

Період боротьби Важким для образотворчого мистецтва виявився так званий «іконоборчий» період коли імператори заборонили шанування ікон, а також будь-яких зображень Христа і святих. Прикрашати церкви дозволялося тільки декоративним орнаментом. На початку IX століття заборони були відмінені, але до цього часу не тільки багато ікон, але й мозаїк та фресок в Константинополі було знищено.

Висновок: Отже, візантійська культурна традиція виявилася сильнішою від самої держави. Після перетворення Константинополя в столицю Османської турецької імперії вона набрала подальшого розвитку у народів Східної Європи, в тому числі українського, де поширилася разом з християнством. Константинополь