Роботу підготували учні 7- Б класу Кашина Н. Кобзєв Ю. Кононенко І. Коробка К. Кошевий М Спогади в'язня концтабору Шкумат Ніни Миколіївни

Адреса: Донецька область м. Костянтинівка вул. Щорса, 66 Народилась:

У травні 1943 р. Ніну Миколаївну у фашистській облаві забрали до Німеччини, з села Новий Колос Дніпропетровської області. Її і інших два тижні тримали закритими в сараях вокзалу. Потім занурили в товарний поїзд. Годувати не годували, що люди кинуть, то і їли. На зупинних пунктах люди приносили мізерну їжу : шматок хліба, буряк, морквину у кого що було. За два тижні привезли їх в табір, обгороджений колючим дротом в місто - порт Тосток. Дали номер який складався з чотирьох цифр, але Ніна Миколаївна його не пам ' ятає. Номер був написаний на дощечці яку повісили на шию, ще там було написано ОСТ. З цими дощечками вони і ходили. Годували двічі в день : бруква, капуста інколи картопля. Через три дні їх вивели з бараків, побудували, і господарі почали вибирати для роботи на полі. Ніну Миколаївну вибрав господар ( фермер ) з села Задерфорд.

« Я працювала в селі Задерфорд на фермі. Наша кімната 16 знаходилася на 1 поверсі, у кімнаті 2 старих ліжка, старий комод, над ним дзеркало, все у плямах від сирості, миска для умивання і два старих стільці. Робили все : орали, пололи, косили, доїли корів. Сніданок починався у 8 годині. Помили посуд. Їсти варила хазяйка. Їли разом. І йдемо по роботам на поле чи подворі. Їжа була така : вранці кава і кукурудзяна каша в тарілочці, о 10 годин скибка хліба, о 17 годині скибка хліба чимось намазана. Вечеря кава, каша. Ми навіть не наїдалися. Перший рік я не косила худобі, а на другий рік мусила косити, бо хазяйка купила двох волів, і стала вже п ять голів. Тетяна, моя подружка, подоїть корів, запрягає волів, і їде до мене, погрузимо гарбу конюшиною і їдемо додому. Поснідаємо і на поле. Додому повернулася у травня 1945 року.»