Жадібний маленький носик Скарлючене ніщо Викинута квасолина Ворожа тваринка Нестерпне дитя Витривала бактерія Корисна домашня тварина Кліщ на дереві Дволикий Геніальна потвора

Маленький, бридкий кліщ… зосереджений у собі сидить на дереві, сліпий, глухий і німий і роками винюхує… Але він зрадить своїй непомітності, впаде, вчепиться, зануриться, вгризеться в чуже м'ясо Але все ж народився він людиною Його всі старалися позбутися, як ворожу тваринку, як малого павука

Він чесно виконував всі свої обовязки, покірно зносив покарання Гренуй був як дзеркало, що відображало справжні обличчя людей А дзеркало свого власного відображення немає, воно лише віддзеркалює А люди, не бажаючи бачити свого істинного обличчя, відштовхнули його від себе Його талант виокремлювати запахи і творити нові лякав пересічних людей, які бачили в ньому малого чаклуна А він повірив, що є богом запахів Можливо, він і справді був Богом?

Людський Бог смердів ладаном і парами мирри, був малою жалюгідною вонючкою І він вирішив стати кращим від Бога, заставити людей полюбити його до божевілля, до самозабуття, примусити їх тремтіти від захвату, кричати, плакати від блаженства, тільки почувши його запах, падати на коліна, як під холодним ладаном Бога! Він запитав себе, навіщо взагалі хоче цього І відповів сам собі, що хоче цього тому, що сам наскрізь просякнутий злом... Бог би так не зробив До Бога йому далеко, та в геніальності йому не відмовиш

Народжений без запаху у найсмердючішому місці світу, вийшовши із покидьків, калу та гнилі, вирісши без любові, живучи без людського тепла, тільки завдяки впертості та непереборному почуттю огиди, малий, горбатий, кульгавий, бридкий відсторонений, страховисько, як всередині, так і зверху, - він спромігся зробити себе улюбленцем світу Та що там улюбленцем! Коханим! Шанованим! Обожненим! Для себе він відкрив ворота в чарівний світ запахів Яка сила контролює генія в світі людей?

Його називають дволиким, а такі приносять нещастя Його бояться, як самого диявола, вважають малим чаклуном Він був жорстокіший від чуми, бо від чуми можна було втекти, а від нього - ні Отже, він – посланець темряви Але чому тоді гинуть всі, з ким зводить його доля, хто, скориставшись його талантом, прагнув збагатитися Місце його народження і зникнення – кладовище невинних Можливо, саме Богу захотілося перевірити людей, наділивши Гренуя геніальністю

Г Р Е Н У Й Він зумів створити запах, за допомогою якого може підкорити собі людей, заставити їх полюбити себе Навіть Ріші визнав його, вбивцю своєї дочки, рідним сином Та досягнув він цього шляхом вбивства молодих дівчат, викрадаючи в них аромат невинності Без пляшечки з парфумами він всього-навсього кліщ, недоумок Ніщо в ньому не сприймалося ними, як істина, окрім присвоєної ним аури, ароматичної маски, крадених пахощів