18 травня- « Ми Всі – кримські татари»

З історії Криму : Татари з'явилися в Криму XIII ст. (1223), коли Таврійський півострів захопила держава кочівників Золота орда, одна з найбільших у Середньовіччі, й почала називати пів-в Кримом, від назви головного міста створеного улусу.

1. Прикметник кримськотатарський та споріднені з ним пишуться виключно разом, а не через дефіс. Це правильно з граматичної точки зору та історично коректно. 2. Самоназва кримськотатарського народу – киримли або кримли, що може бути адекватно перекладено як кримці. Не слід плутати це поняття з терміном кримчани, що означає всіх жителів Криму безвідносно до національності, та кримчаки – назвою окремого етносу, корінного народу України, який проживає в Криму. 3. Уживати поняття татари на означення саме кримських татар науково некоректно. Це приблизно те саме, що замість - українці,казати - східні словяни.

71 –ша річниця депортації кримських татар 18 травня 2015 РОКУ

Депортація ( лат. deportatio - вигнання, висилка) - примусове виселення особи або цілої категорії осіб до іншої держави чи іншої місцевості, зазвичай - під конвоєм.лат.вигнання висилка

Відповідно до Протоколу 4 до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути висланий з території держави, громадянином якої він є і ніякому громадянину не може бути заборонений в'їзд на територію своєї держави. [4] Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод [4] Згідно зі статтею 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду [5] від 17 липня 1998 "депортація або насильницьке переміщення населення" належать до числа злочинів проти людяності і спричиняють міжнародну кримінальну відповідальність. міжнародного кримінального суду [5] 17 липня1998міжнародну кримінальну відповідальність

22 квітня в доповідній записці на імя Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

У ніч з 17 на 18 травня 1944 р., згідно з постановою Державного комітету оборони (ДКО) СРСР від р., з Криму почали депортувати кримських татар, звинувачених у «зраді Батьківщини».

За найбільш вірогідними оцінками істориків, депортації зазнали понад 194 тисячі кримських татар. 24 червня їх долю розділили понад 15 тисяч греків, 12,4 тисячі болгар, 9,6 тисячi вірмен (постанова ДКО від р.).

Спецпереселенцям дозволялося «взяти з собою особисті речі, побутовий реманент та продовольство в кількості до 500 кг на сімю». На ВЛАДУ покладався обовязок «забезпечити в ешелонах з переселенцями медико-санітарне обслуговування і гаряче харчування

Насправді ж, на збори переселенцям було дано лічені хвилини, а тому вони їхали майже з порожніми руками, без харчів і достатнього одягу. Багатьом сімям було взагалі заборонено брати з собою будь-які речі.

ДО ВІЙНИ ПІСЛЯ ВИЗВОЛЕННЯ ПІСЛЯ ДЕПОРТАЦІЇ ПІСЛЯ ДЕПОРТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ (в сот. тис. чол.)

У доповідній записці, яку Берія написав Сталіну на початку липня, змальовується ідилічна картина: під час депортування не було жодного смертельного випадку. В іншому офіційному повідомленні все ж зазначено 191 особу, які померли в ешелонах, але й така невелика чисельність людських втрат здається неймовірною. Порівняння кількості депортованих, згідно з рапортами НКВС, і демографічного розшифрування чисельності привезених, розселених та закріплених за окремими господарствами свідчать про 7889 померлих.

Депортовані були і ті кримські татари, які повернулись у Крим після евакуації після відходу німців, а також ветерани війни – до 1946 року близько 9 тисяч з них. Навіть ті, хто мав почесні урядові нагороди, були вислані (в тому числі 254 офіцери). Найвідоміші з ветеранів, такі як двічі герой Радянського Союзу льотчик Амет-Хан Султан, не були депортовані, але отримали заборону на проживання у Криму.

До 1948 року перейменували понад 80 % населених пунктів Криму, які мали татарське походження.

Протягом 12 років, до 1956, кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження у правах, зокрема: -заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення ; - кримінальне покарання за порушення. -Щомісяця необхідно було голові родини реєструватися у міліції; - а всі зміни у сімях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання: - Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. - Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників…

На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину в кінці 1950-х років, кримських татар позбавляли цього права формально до 1974 року, фактично ж – до Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці Перебудови 1989 року, коли Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною і злочинною

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Увесь народ України сьогодні сумує за трагічною долею сотень тисяч незаконно постраждалих народів Криму. На привеликий жаль,народ Криму та Схід України знову в окупації. Кримським татарам заборонено в минулому 2014 році та в 2015 –му збиратися разом,аби згадати безневинно загинувших своїх братів і сестер.

Мустафа Джемілєв – голова Меджлісу з 1991 року та національний лідер кримських татар. Нині,представляє інтереси Криму в ВР України. За відмову співпрацювати з окупантами в 2014 році,його оголошено персоною НОН-ГРАТА в рідному Криму

Для чого знати такі трагічні події,як депортація кримськотатарського народу, і памятати їх?

1 ) Бо ми всі ЛЮДИ,а отже нам має боліти чуже горе 2) Вчитися на чужих помилках і передавати гіркий досвід,наступним поколінням,щоб вберегти їх від лиха 3)Розуміти,якщо комусь роблять ЗЛО свідомо,а ти мовчиш,не виключено що наступною жертвою безчинства станеш ти.А чи вступиться тоді за тебе хтось?

Ми маємо дбати заради майбутнього один про одного. Лише так зможуть бути ЩАСЛИВИМИ УСІ

І українці

І кримські татари,і всі народи нашої УКРАЇНИ

Миру нам !