Презентацію підготувала вчитель – методист Скандинавської гімназії м. Києва Біляченко Ольга Василівна

Маленька, менша від мачини, Ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба, Й людини мову я спиню Що це таке?

Злита з хвостиком ця крапка, Невелика, власне, лапка. Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься?

Він після речення, цитати Вмостився, схожий на гачок Всіх нас примушує питати А сам ні пари з вуст мовчок.

Що за знак - стрункий як спис. Він над крапкою завис. Спонука до поклику, Хто ж бо він?

Хоч в усній мові нас немає, а на папері мовчимо, та все, що ти читаєш, друже, сприймати правильно вчимо. Хто ми?

Коли твір якийсь готую, різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мій читачу, як для вас її позначу? Тут уже не допоможуть ані коми, ні крапки, у пригоді стати можуть - здогадались ви?

Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. Це -

Я такий же, як знак розділовий, і відомий шкільній дітворі. Та в словах української мови я пишусь не внизу, а вгорі. Спробуй лиш написати ім'я - зразу стану потрібним і я.

З однієї ми родини від Андрія до Ярини. Як по одному, самі, ми буваємо німі, хоч і маєм різні назви й добре знаєте всіх нас ви. Певним станемо рядком - заговоримо ладком. Ми - писемності основа. А без нас ніхто ні слова! Що це таке?

В слові знаєш де я є? Після кореня. А призначення моє - словотворення. Я творю нові слова або форми слова, щоб красива і жива розквітала мова... Хто я?

Оформлення презентації: ресурси Інтернету. Шаблон: Головач М. И. Загадки: