Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тараса́ Шевче́нка (Шевченківська премія) державна нагорода України, найпрестижніша в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури. Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР. Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. Від 23 квітня 1969 року Республіканська премія отримала назву «Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка». 27 вересня 1999 року, згідно з Указом Президента України 1228/99, з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва, З 16 березня 2000 відповідно до прийнятого Закону України «Про державні нагороди України», Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України. Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР. Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. Від 23 квітня 1969 року Республіканська премія отримала назву «Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка». 27 вересня 1999 року, згідно з Указом Президента України 1228/99, з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва, З 16 березня 2000 відповідно до прийнятого Закону України «Про державні нагороди України», Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України.

Нагородження Національною премією провадиться Указом Президента України. Щорічно присуджується до п'яти Національних премій, але не більше однієї з кожного напряму

На здобуття Національної премії висуваються нові оригінальні твори, опубліковані у завершеному вигляді протягом останніх п'яти років, але не пізніш як за півроку до їх висунення на здобуття Національної премії. На здобуття Національної премії не можуть бути висунуті наукові твори, монографії, підручники чи посібники, а також альбоми-каталоги.

У «Залишенці» Шкляр уперше в українській літературі створив яскравий художній образ учасників визвольних змагань 1920–х років, що базувалися в Холодному Яру на Черкащині. Дуже влучну характеристику роману дав письменник Анатолій Дімаров: «Я з насолодою читав «Чорного ворона». Розкішна мова, залізна логіка подій, до найдрібніших деталей вирізьблені дійові особи. Я вважаю, що цей роман рано чи пізно займе місце в класичній літературі України». Василь Шкляр за роман Залишенець (Чорний ворон)

Роман Горак та Ярослав Гнатів за книгу Іван Франко

Роман Дмитрович Горак прозаїк. Заслужений працівник культури України. Кандидат хімічних наук, доцент. Народився 17 січня 1942 р. в м. Городок Львівської області. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. У співавторстві з Я. Гнатівим «Іван Франко. Книга 1. Рід Якова», «Іван Франко. Книга 2. Цілком нормальна школа», «Іван Франко. Книга 3. Гімназія», «Іван Франко. Книга 4. Університет», «Іван Франко. Книга 5. Не пора». Лауреат Літературної премії імені Івана Франка за есе «Удар» та повість - есе «Ще удар... Захист», присвячені таємниці останніх років життя і творчості Великого Каменяра. Роман Горак

Народився р. у м.Миколаєві. Син корінного міщанина Миколи Гнатіва. Вчений, письменник, громадський і політичний діяч. З 1965 р. викладає в університеті Львівська політехніка, доцент кафедри обчислювальної техніки. Автор близько 100 наукових праць з інформатики, зокрема з області обробки зорових і мовних зображень, в т.ч. 10 авторських свідоцтв на винаходи. Член спілки письменників України. Микола-Ярослав Гнатів

Отримала першу премію на конкурсі вокалістів «Молоді голоси» та Всесоюзному конкурсі імені М. Глінки. Далі був Сьомий Міжнародний конкурс вокалістів імені П.Чайковського у Москві, який зробив імя кіровоградської співачки всесвітньо відомим, де пані Лідія здобула золоту медаль! Під керуванням Стефана Турчака, пані Лідія з успіхом виступала на сцені Національної опери. Один із найвидатніших вокалістів двадцятого століття – Іван Козловський – сказав: «Голос Лідії Забілястої – то золото найвищої проби!» Лідія Забіляста Київський оперний театр

У театральному мистецтві викликали дискусії два різних формати опера і драматичний театр. В результаті премія буде вручена тим, хто працював над постановкою опери Норма у Київській опері. Лауреатами стали: Микола Дядюра дирегент – постановник Анатолій Соловяненко режисер – постановник Сергій Магера виконавець партії Оровезо Оксана Крамарева виконавець партії Норми

Микола Дядюра народився у м. Києві. Навчався в Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського в класі професора Романа Кофмана. Його диригентська кар'єра почалась у 1987 році, коли він одержав премію і спеціальний приз Японської асоціації диригентів на Міжнародному конкурсі диригентів у Токіо. Він - диригент-постановник вистав у Національній опері України: "Севільський цирульник" Дж. Россіні, "Богема" Дж. Пуччіні, "Ріголетто" Дж. Верді, "Лючія ді Ляммермур" Г.Доніцетті (поновлення). У Національній філармонії України започаткував цикли симфонічних концертів "Всі симфонії Бетховена", "Всі симфонії і концерти Брамса" (до 170-річчя з дня народження), вперше в Україні виконав симфонію "Ромео і Юлія", "Te deum" і "Реквієм" Г.Берліоза (в рамках фестивалю до 200-річчя з дня народження), "Коронаційну месу" Дж.Паізієлло. Микола Дядюра

Закінчив Київський Національний університет імені Тараса Шевченка (правознавство, з відзнакою), Київський національний університет культури і мистецтв (театральна режисура, з відзнакою), Національну музичну академію України (музична режисура, з відзнакою). З 2000 року – асистент режисера, з 2001 – режисер, з 2003 – режисер- постановник Національної опери України. Головний режисер понад 200 міжнародних та загальнодержавних культурно-мистецьких заходів, серед яких урочистості з нагоди Дня Конституції України, Дня Незалежності України, 193-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка, урочисті відкриття Року Грузії, Року Республіки Польща, Року Республіки Казахстан в Україні, фестивалі Молоді оперні зірки України, Рідна мова калинова та ін. Кандидат мистецтвознавства. Анатолій Соловяненко

Закінчив Львівський вищий державний музичний інститут ім. М.Лисенка (1997). Співав на сцені Львівського академічного театру опери та балету ім. С.Крушельницької. Соліст Національної опери України ім. Тараса Шевченка з 1998 р. Вагнерівський стипендіат 1995 р., лауреат Всеукраїнського конкурсу ім. С.Прокоф'єва (Маріуполь, 1995, I премія), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. К.Монтеверді (Італія, 1996, Гран-прі), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. І.Паторжинського (Луганськ, 1997, I премія та приз "Золота надія України"), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. І.Алчевського (Харків, 1999, I премія), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. М.Глинки (Росія, 1999, ІI премія та приз "За самобутність виконання творів М.Глинки"), Міжнародного конкурсу вокалістів (Угорщина, 2000, I премія за краще виконання партії Капулетті в опері "Ромео і Джульєтта" Ш.Гуно), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. М.Каллас (Греція, 2001, ІI премія). Сергій Магера

Народилась в 1978 році. В 2004 році закінчила Харьківський державний університет мистецтв імені І.Котляревського. З 2004 року - солістка Харьківського державного академічного театру опери і балету імені М.Лисенка I премія Міжнародного конкурсу имени Анатолія Соловяненка I премія Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків Олени Образцової. В репертуарі: Дідона («Дідона и Еней»), Донна Анна («Камінний гість»), Леонора («Трубадур»), Тетяна («Євгеній Онегін»), Аїда («АЇда»). Оксана Крамарева

ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ 2012

Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» Народився 14 травня 1959 року в с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. Живе і працює на Закарпатті. Автор поетичних збірок «Поріг» (1987), «Осередок» (1994), «Фараметлики» (1994) та ін. Один із найяскравіших представників українського постмодерного дискурсу.

Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» рр.. («Джури козака Швайки», «Джури- характерники», «Джури і підводний човен», Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року в с. Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області. У 1960-тих роках працював на Одеському суперфосфатному заводі. В подальшому став працювати журналістом. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького. У 2011 році Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі- Бі-Сі» за двотомний історичний роман «Сині Води» Мешкає і працює Володимир Рутківський в Одесі.

Тетяна Кара- Васильєва за книгу «Історія української вишивки» 2008 року Народилась у Києві. Закінчила Київський державний художній інститут (1966) року захистила кандидатську дисертацію, 1994 докторську. З 1976 року працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України імені Максима Рильського, очолює сектор народного мистецтва України, лауреат премії ім. Д. Щербаківського Доктор мистецтвознавства (1994). Член-кореспондент АМ України (2001). Лауреат премії ім. Д. Щербаківського (1995). Дружина українського письменника Юрія Ярмиша. Мати українського історика Олексія Толочка та економіста- міжнародника Андрія Ярмиша

Віктор Степурко за псалмодію «Монологи віків» для змішаного хору і соло інструментів (у семи частинах на канонічні тексти) Віктор Іванович Степурко народився 22 грудня 1951 року в селі Миколаївка Близнюківського району Харківської області) року разом із сім'єю переїхав у смт Шабельківка Краматорської міськради на Донеччині. Віктор захоплювався музикою з раннього дитинства. Співав у шкільному хорі. Закінчив вечірню музичну школу, співав у хоровій капелі Новокраматорського машинобудівного заводу. У 1975–1981 роках Степурко навчався в Київській консерваторії. Закінчив диригентсько-хоровий (по класу Льва Венедіктова) та композиторський (по класу Мирослава Скорика) факультети. З 2004 року старший викладач, потім доцент Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (м. Київ). Член Оргкомітету Міжнародного фестивалю «Музичні прем'єри сезону».

Анатолій Криволап за цикл з 50 робіт «Український мотив» Народився 11 вересня 1946 року в м. Яготині, Київська область (Україна). У 1976 року закінчив Київський державний художній інститут, факультет живописання. Сам Анатолій вважає, що самобутнім художником він став лише на початку 90-х. Член Національної Спілки художників України.

ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ 2013

Коваленко Леонід Никифорович (Леонід Горлач) за книгу поезій «Знак розбитого ярма» Народився 4 квітня 1941 в містечку Ріпки на Чернігівщині. Дитинство минуло в селі Червоний Колодязь Ніжинського району. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Працював у пресі, в апараті Національної спілки письменників України, обіймав посаду директора Бюро пропаганди художньої літератури. Учасник установчих зборів товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві. Головний редактор земляцької газети «Отчий поріг».

Богомазов Дмитро Михайлович за вистави «Гамлет» У.Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В.Василька, «Гості прийдуть опівночі» А.Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра та «Щуролов» О.Гріна Київського театру «Вільна сцена»

Печорний Петро Петрович за серію керамічних тарелей за мотивами творів Тараса Шевченка Народився у селі Роїще на Чернігівщині у багатодітній родині. Отримав фахову підготовку спочатку в Київському училищі декоративно- ужиткового мистецтва, котре на той час знаходилося на території Києво- Печерської лаври, а потім у Ленінградському вищому художньо- промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (нині Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія) на факультеті декоративно-ужиткового мистецтва зі спеціальності «Кераміка, скло». З 1966 по 1970 рік працював головним художником на Городницькому фарфоровому заводі Житомирської області. У 1973–1984 рр. працював у творчо-виробничому об'єднанні Товариства охорони пам'яток історії та культури УРСР та у творчому об'єднанні «Художник». Роботи художника знаходяться у багатьох музеях України, його творчість знана і за кордоном художні твори П.Печорного прикрашають різні галереї світу.

Указ Президента України 1228/99 від 27 вересня 1999 року «Про Національну премію України імені Тараса Шевченка» Указ Президента України 932/2010 від 4 жовтня 2010 року «Питання Національної премії України імені Тараса Шевченка» Указ Президента України від 2 березня 2009 року 117/2009 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка Указ Президента України від 6 березня 2009 року N 126/2009 «Про Диплом та Почесний знак лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка» УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 932/2010 «Питання Національної премії України імені Тараса Шевченка»

Шевченківські лауреати : Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. К.: Криниця, с. (Додаток 12 с.). Шевченківські лауреати : Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. 2-е видання. К.: Криниця, с. Донець Г. П. Державні премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. К.: Головна редакція УРЕ, С Шевченківська премія, або Національна премія України імені Тараса Шевченка // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. Т. 2. К.: Академія, С. 5 Ресурси мережі інтернет Шевченківські лауреати : Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. К.: Криниця, с. (Додаток 12 с.). Шевченківські лауреати : Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. 2-е видання. К.: Криниця, с. Донець Г. П. Державні премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. К.: Головна редакція УРЕ, С Шевченківська премія, або Національна премія України імені Тараса Шевченка // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. Т. 2. К.: Академія, С. 5 Ресурси мережі інтернет