Особливості середньовічної китайської поезії

Змах пензля – і буревій та зливи тремтять. А напише вірша – і викличе сльози у привидів, добрих і злих Ду Фу

Китайське Середньовіччя, що охоплює VII-XIII ст., - золотий період розвитку поезії, яка стала суттєвою складовою духовного життя китайців

Китайська поезія доби Середньовіччя відзначається гуманістичним змістом і глибиною узагальнень

Започаткувало високорозвинену цивілізацію правління династії Тан, що тривало майже 300 років (618 – 907 р.н.е.)

Характерною особливістю китайської поезії того часу є психологічний паралелізм – паралельне зображення природи і почуттів людини

Поезія Китаю – це поезія думки, вона плекалася ї шліфувалася митцем. Китайська лірика – це лірика спілкування з друзями

За часів правління династії Тан в політиці і в літературі з'являються вихідці із збіднілих сімей землевласників, які виросли на лоні природи, це не могло не вплинути на літературу, новаторський характер танської поезії не заперечував традиційних тем і мотивів.

У китайській поезії доби Середньовіччя розвивалися 2 основні жанри – ШІ і ЦИ. Лірична форма Ші існує й донині. Вірші у формі Ци створювалися на певну мелодію.

Теракотова армія