Як навчати? Інтерактивне навчання: організація навчальних діалогів Не здивувати – не навчити! Те, що я чую, я забуваю, Те, що я бачу, я памятаю, Те, що я роблю, я розумію. Найбільший успіх мають ті методи, які в центр уваги ставлять учня!

Моделі навчання Пасивне навчання Активне навчання Інтерактивне навчання

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх. Уважно ставитися до учнів під час формування груп. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку. Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Правила ефективної навчальної взаємодії учнів важливо не тільки вміти говорити, але і вміти слухати; необхідно говорити зрозуміло, чітко за темою; потрібно вміти ставити запитання, що допомагають спілкуванню; критикуємо ідеї, а не особистості; необхідно навчитись сприймати думку іншого, як свою або знаходити аргументи, щоб відстояти свою думку.

Особливий етап інтерактивного навчання – рефлексія (осмислення своїх дій). З цією метою вчитель ставить ряд запитань до класу: Що допомогло групі виконати завдання? Хто відчував дискомфорт і чому? Чи завжди має рацію керівник групи? Що відчуває той, кому не дають висловитись? Що допомагає і заважає спільній роботі? Якою має бути допомога вчителя? Чого набуваєш у спільній роботі?

Інтерактивне навчання передбачає як мінімум три види активності: Фізичну(зміну розташування в аудиторії, говоріння, слухання, письмо тощо). Соціальну(обмін думками, враженнями; постановка запитань; відповіді на них). Пізнавальну(внесення доповнень до інформації вчителя, самостійний пошук шляхів розвязання проблеми).

Яка ж структура інтерактивного заняття? Мотивація(5% навчального процесу). Оголошення, представлення теми та очікування навчального результату(5% навчального процесу). Надання необхідної інформації для розвязання завдань(10-15%). Інтерактивна вправа – центральна частина заняття(50-60%навчального часу). Підбиття підсумків, оцінювання результату, рефлексія(до 20%навчального часу).

Що дає впровадження інтерактивного режиму різним субєктам навчального процесу? Судіть самі: конкретному учневі: усвідомлення особистої значущості у спільній діяльності; комунікативну готовність до роботи в групі на всіх предметах; розвиток особистісної рефлексії; навчальній мікрогрупі: розвиток навиків спілкування і взаємодії в групі; прийняття моральних норм і правил спільної діяльності.

Цілому класу: Формування класу як групової єдності; систему оцінки процесу і результату спільної діяльності; підвищення пізнавальної активності; розвиток навичок аналізу і самоаналізу в процесі групової рефлексії. звязку клас – вчитель: нестандартне ставлення до організації навчального процесу; знаходження спільних для обох сторін цілей навчальної роботи; багатогранне засвоєння навчального матеріалу; формування мотиваційної готовності до між особистісних взаємин не тільки в навчальних, але і в інших ситуаціях.

Вчителю, почуй молитву учня, з якою він щодня приходить до тебе на урок! Слухай мене, щоб я умів слухати. Поважай мене, щоб я поважав інших. Вір мені, щоб я повірив. Не принижуй мене, щоб я не принижував. Говори зі мною, щоб я умів говорити. Вибачай мені, щоб я вмів вибачати. Допомагай мені, щоб я став помічником. Не насміхайся з мене… Не ігноруй мене… Почуй мене, щоб я це відчув. Люби мене, щоб я умів любити.