РОМАНТИЗМ

Романтизм один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.

Етапи та течії

Ранній романтизм (кінець XVIII початок XIX ст.). Першу хвилю утворили наполеонівські війни та період Реставрації. В Англії це творчість поетів Дж. Г.Байрона, Персі Буші Шеллі,Дж. Кітса,Вальтера Скотта, у Німеччині майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і лірика Генріха Гейне. Риси притаманні цьому періоду це універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті, тісний зв'язок з філософією, тяжіння до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження, розлад з дійсністю.

Зрілий романтизм (20-40 р.р. XIX ст.). Друга хвиля розпочалася після Липневої революції у Франції та після повстання у Польщі. Найкращі твори в цей час пишуть у Франції Віктор Гюго, Ж. Санд, Олександр Дюма; у Польщі Адам Міцкевич, Юліум Словацький; в Угорщині Шандор Петефі. У цей період романтизм широко охоплює живопис, музику, театр.

Пізній романтизм (після революції 1848 р.). В цей період романтизм набуває якостей демонізму. Francisco De Goya

Течії романтизму Народно-фольклорна (початок XIX ст.) течія, орієнтована на фольклор та народно-поетичне мислення. Представники цієї течії збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, знаходили в ній архетипи своєї творчості. Їх приваблювала простота поетичного вислову, мелодійність народної поезії.

«Байронічна» (представники: Дж. Байрон, Г.Гейне, А.Міцкевич, О.Пушкін, М.Лермонтов та ін.). Завершене втілення течія отримала саме у творчості Байрона, тому і дістала таку назву. Набула особливостей розчарування і меланхолії, депресії, «світової скорботи». Ці «негативні емоції» стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів.

Гротескно-фантастична або «гофманівська» (за іменем найвідомішого представника А.Гофмана). Основна риса цієї течії перенесення романтичної фантасмогорії до сфери повсякденного життя, тобто побуту, їх переплетіння, внаслідок чого убога сучасність постала у примхливому гротескно- фантастичному висвітленні.

Утопічна течія Набула значного розвитку у літературі х р. XIX ст.,представниками якої були: Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне. Вона ніби була протиставленням для «Байронічної» течії, оскільки проповідувала оптимістичний погляд на життя, його перспективи, переносила акцент з критики на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя.

ПРЕДСТАВНИКИ Джордж БайронЕ. Т.ГофманОлександр Пушкін Віктор ГюгоАдам МіцкевичГенріх Гейне М. Лермонтов Жорж Санд

Джерела: school.xvatit.com