Бій під Кру́тами бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4- тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти». Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.

«За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» київський плакат 1918 року

«Пам'яті тридцяти» На Аскольдовій могилі Поховали їх Тридцять мучнів-українців, Славних молодих... На Аскольдовій могилі Український цвіт! По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. На Аскольдовій Могилі Поховали їх. Павло Тичина, 1918 рік

Урочисте перепоховання студентів у Києві 19 березня 1918

Символічна могила і дерев'яний хрест крутян на Аскольдовій могилі у Києві

Меморіал битви під Крутами 1918 р. (автор Анатолій Гайдамака, 2006 р.) копія однієї з колон портику Червоного корпусу заввишки 10 метрів Меморіал битви під Крутами 1918 р. (авт., Анатолій Гайдамака, 2006 р.)

Ще до хутора далеко. Натомився... шкода ніг... Сніп під голову поклав я І у чистім полі ліг. Срібним лебедем у хмарах Місяць весело купавсь, Пір'я струшував із себе, Може, сонцю усміхавсь. Не згадаю, що до мене Вітер тихо шепотів: Мозок стомлений не вловить Тихокрилих навіть слів. Я заснув і спав, як камінь. Коли чую хтось прибіг І схопив мене за руку. Я отямитись не міг. Олександр Олесь Срібним лебедем у хмарах Місяць груди обмивав... Біля мене з довгим крісом Хлопчик змучений стояв... «Що з тобою, де упав ти?! Зранив голову свою?» Сумно й гордо відповів він: «Так, я впав... але в бою... Ти не чув хіба сьогодні, Як гриміли тут громи? Бились з ворогом ми славно І вмирали славно ми... Я лежав і бачив очі Карі, сині, голубі. Як квітки цвітуть, сміються, Ні сльозиночки тобі. Оточив нас дужчий ворог, Покосив усі квітки.

Обіцяли нам підмогу Не наспіли козаки... Обіцяли нам набої... Ах, коли б вони були, Ми напевне їх розбили б, Бо ми бились, як орли... Десь захована там зброя, Десь закопана в землі. Ми тепер ідем шукати І ми знайдемо її. Ну, а ти, як прийдеш в місто, Моїй матері скажи: «Син твій впав в бою, як лицар, Горда будь, а не тужи». А тепер прощай! Я військо За собою поведу. Я отаман... Я вестиму! Зброю перший я знайду». Мов крило, простяг він руку, Блиснув шаблею в руці... Крикнув голосно і дзвінко: «По набої, молодці!» Наче скошені косою В полі чистому квітки, Як один, почувши голос, Повставали вояки... І пішли шукати зброї... Спів поволі затихав... Срібним лебедем у хмарах Місяць груди обмивав.

Аскольдова могила

Перепоховання 1918р.

Добре кажуть: "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього". І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітром приб'є - там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму безсмертному романі П.Загребельний: "На порожньому місці роду не заснуєш". Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. "20 січня 1918 року на переговорах Бахмач - Ніжин (під Крутами) останній резерв УНР - Допоміжній Курінь Студентів Січових Стрільців стає до бою. 300 юнаків під орудою сотника Омельченка. По три набої на душу. Проти муравйовських зарізяк".