Презентацію підготувала завідуюча бібліотекою Вільнянської ЗОШ І-ІІІ ст. 3 Скуйбіда Л. М.

Діти! Ви вже навчилися читати і подружилися з книжками. Кожен із вас багато разів тримав у руках книжку, але мало хто замислювався над тим, з яких частин вона складається, для чого потрібен той чи інший її елемент.

Як узявши книгу до рук, ще не знаючи її змісту, не читаючи ані сторінки, можна визначити, для кого вона призначена, хто її автор, з якого міста і в якому році вона прийшла до нас, хто малював малюнки, з яких окремих віршів, оповідань, казок вона складається. Тільки грамотний читач, погортавши книжку, одразу зрозуміє, чи цікаво буде її читати.

Прислівя про книгу Книга – твій друг, без неї – як без рук. Книга – міст у світ знань. З книгою жити – з добром дружити. Книги читати – усе знати. Дім без книги – як голова без розуму. Книга для розуму, що теплий дощик для посівів. У домі без книги, як без вікон темно.

У далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони й вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а у своїй памяті. Покоління за поколінням ішли з життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої. Тих, хто розказував перекази, називали розповідачами. У давніх греків розповідача іменували Аедом.

Вузликове письмо Ним володіли стародавні китайці, перси, мексиканці. Для вузликового письма потрібна була товста мотузка й тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини.

Письмо в малюнках На зміну вузликовому письму, яке було дуже важко читати, прийшло письмо в малюнках. Якщо потрібно було розповісти про полювання – малювали диких звірів, людські фігури зі списом. Татуювання мало своє значення – візерунки говорили про число походів, перемоги, про силу й доблесть людини.

Книги стрічки Придумали такі книги стародавні єгиптяни ( ІІІ тис. до н. е.). Вони були виготовлені у вигляді довгої – предовгої стрічки – кроків у сто довжиною. Рядки писалися не на всю довжину стрічки, а в декілька десятків чи навіть сотень стовпчиків. Робилася ця книга з паперу, тільки дуже дивного, схожого на плетену циновку.

Папірус Папір виготовляли з рослини, яка називалася папірусом. Папірус – це рослина, удвічі вища за людину, зі стовбуром товщиною з руки. Росте вона в Африці, на берегах річок і боліт. У неї солодкий сік. Із кори цієї рослини робили сандалії, із волокон – тканини. Зі звязаних стовбурів будували великі кораблі. Найбільше славився папірус тим, що з нього робили книги.

Серцевину очерету – папірусу різали на смуги, які клали одна на одну, придавлювали вагою, сушили на сонці. Отримували аркуші, на яких можна було писати. Потім ці аркуші склеювали в довгий – предовгий сувій.

Воскові книги Були винайдені ще в часи стародавніх римлян. Писали на такій книзі стальною паличкою, яка мала назву стило. З одного кінця вона була гострою, а з іншого – заокругленою. Гострим писали по воску, а тупим згладжували те, що не потрібно.

Книги з пергаменту У Єгипетському місті Александрія була перша у світі бібліотека. Але в неї зявилася суперниця – бібліотека міста Пергама. Єгипетський фараон вирішив розправитися з пергамською бібліотекою. За його наказом був суворо заборонений вивіз папірусу до Азії. Пергам наказав знайти заміну. Матеріал для письма стали готувати з овечої чи козлячої шкіри.

Книги зі шкіри Воскові дощечки стали витіснятися книгами зі шкіри (ІІ ст. до н. е.) Пергам надовго стає всесвітньою майстернею пергаменту. Новий матеріал для книг виявився значно кращим за папірус. Його можна було різати, згинати, зшивати в книги. Палітурка робилася з двох дощок, обтягнутих шкірою, її прикрашали бляхами, дорогоцінними каменями, книга закривалася на застібки чи замки. Такі книги приковували залізними ланцюгами до стовпів.

Берестяні книги виникли в нас на Русі в XІ ст. Вони є унікальними памятками давньоруського письма. Ці книги беруть свій початок від берестяних грамот. Написи на берестяних грамотах виконувалися кирилицею. Літери на бересті дряпали гострим залізним чи кістяним стрижнем ( давньоруське писало). Для виготовлення книги брали берест, кипятили його, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях.

Паперові книги Паперові фабрики, чи як їх тоді називали паперові млини, зявилися в Європі в Німеччині, у Франції, в Італії в XІІІ ст. На Русь папір завезли італійські купці, які приїжджали до Новгороду. Спочатку папір був непопулярним. На ньому писали тільки те, що повинно було зберігатися недовго. Але згодом дорогий пергамент поступається місцем дешевому паперу.

Перша російська книга Першодрукарем у нашій країні став Іван Федоров, який у 1564 році в Москві разом з Петром Мстиславцем випустив першу російську книгу – Апостол Роблячи екскурс в історію книги замислимось, який шлях зроблено книгою, скільки праці вкладено в неї.

Основні елементи книги Структура книжки Обкладинка Титульна сторінка Книжковий блок Довідкова частина

Обкладинка Або палітурка захищає книжку від пошкоджень і надає їй ошатного вигляду. Складається вона з двох частин – передньої та задньої. На передній сторінці можна знайти відомості про автора книги та назву. А якщо на обкладинці є ще й малюнок, то приблизно можна визначити зміст цієї книги.

Титульна сторінка ПрізвищеЗаголовок Вихідні дані Місто, де Надруковано книжку Рік видання Видавництво

На титульній сторінці може бути печатка – екслібріс, що в перекладі з латинської означає із книги. Це книжковий знак власника книги. На бібліотечних книжках ставиться печатки з назвою бібліотеки або установи, якій вона належить.

Книжковий блок Книжка без палітурки – це і є книжковий блок. Він складається з друкованих аркушів. Друкований аркуш входить до складу книги у вигляді зошита, що має 16 або 32 сторінки. Порядкова нумерація сторінок книжки має назву колонцифри. Цифри нумерації можуть міститися зверху або знизу сторінки, посередині або збоку.

У дитячих книжках багато ілюстрацій – малюнків, фотографій. Книжку з ілюстраціями цікавіше читати, тому що легше уявити собі те, що розповідає автор.

Довідкова частина ПередмоваАнотаціяЗміст

Передмова У стародавні часи будь – яку розповідь, історію на Русі називали словом. Це значення до наших днів збереглося в російському слові предисловие, тобто перед словом, розповіддю, або інакше – перед текстом. Українською мовою це слово звучить як передмова, тобто те, що вміщується перед основним змістом, на початку кожної книжки.

З цього невеликого тексту можна дізнатися, хто написав книжку, коли, у якій країні відбуваються події, для кого вона написана. У передмові може бути звернення до читачів: на що треба звернути увагу під час читання цієї книжки. Також у передмові може бути подано біографію письменника. Звичайно передмова буває короткою, її можна прочитати біля полиці. І ви відразу зрозумієте, треба вам читати цю книжку чи ні.

Анотація Анотація – це короткий зміст тексту книжки. Вказує жанр або форму, іноді дає відомості про автора. Міститься вона або на звороті титульної сторінки, або в кінці книжки. Вдала анотація повинна привернути увагу читача до книжки, але не обіцяти того, чого в ній немає.

Над анотацією книжки, як правило, розміщені бібліографічні дані книжки, які доповнюють вихідні дані титулу…

Зміст Багато книжок складаються з окремих віршів, оповідань, казок. Для того щоб швидко знайти в книжці потрібний вірш або дізнатися, які казки розміщені в ній, треба подивитися у зміст. Він розміщується на початку або в кінці кожної книжки.

У змісті перелічуються всі твори, які увійшли до книжки, у тому порядку, в якому вони надруковані. Поряд указується сторінка. Гортаючи книжку біля книжкової полиці, за самими назвами розділів чи оповідань можна здогадатися, про що вона.

Вікторина Як називається короткий зміст тексту? ( Анотація ) З чого починається книга? ( З обкладинки) Де у бібліотеці розміщаються книги? ( На стелажах)

Назвіть чотири елементи структури книжки? ( Обкладинка, титульна сторінка, книжковий блок, довідкова частина ).