Кожен народ може похвалитися особистостями, завдяки яким творилися наука, культура, мистецтво. В історії української культури другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. Іван Карпенко- Карий займає одне з найпочесніших місць.

«Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се відчуває кождий, хто чи то бачив його на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумування тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших словянських народів». Іван Франко

Тобілевич І.К. у ролі Назара та Тарковська Н.К. у ролі Галі у виставі "Назар Стодоля" за драмою Т.Шевченка. Напис: "Ивану Карповичу Тобълевичу отъ Галі. N.N" Кінець 60-х років ХІХ століття. Передано у 1958 році Кресаном А.А., зятем І.К.Тобілевича (м. Київ). Фонди Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.

Гурток ставить вистави з благодійними цілями. Так було, наприклад, у 1875 році, коли у будинку громадського зібрання відбулася постановка «Вечорниць» Ніщинського П., одну з ролей у якій виконував І.Тобілевич.

« В д. Карому, – писав рецензент «Одесского вестника», 1, 1884 р. малоруська трупа придбала обдарованого й серйозного артиста. Відмітні достоїнства його: художня простота, прекрасна мова, тонкі відтінки, непідробний гумор і – що для малоруського артиста дуже важливо – знання міри в усьому».

«На мою думку, найталановитішим з братів Тобілевичів треба визнати Миколу Садовського, хоч і не завжди грає рівно, найдосконалішим з технічного боку – Саксаганського, а найглибшим і, так би мовити, найґрунтовнішим – Івана Карповича Карпенка-Карого». Михайло Старицький

Возний – Наталка Полтавка І. Котляревського; Назар Стодоля – Назар Стодоля Т. Шевченка; Хома Кичатий – Назар Стодоля Т. Шевченка; Мартин Боруля – Мартин Боруля І. Карпенка-Карого; Герасим Калитка – Сто тисяч І. Карпенка-Карого; Терентій Пузир – Хазяїн І. Карпенка-Карого; Михайло Михайлович – Бурлака І. Карпенка-Карого; Барабаш – Богдан Хмельницький М. Старицького; Дід мірошник – Наймичка І. Карпенка-Карого; Іван – Безталанна І. Карпенка-Карого; Потоцький – Сава Чалий І. Карпенка-Карого.

Тобілевич І.К. у ролі Калитки у виставі "Сто тисяч" за п'єсою І.Тобілевича, 1896 р. Передано у 1958 році Кресаном А.А., зятем І.К.Тобілевича (м. Київ). Фонди Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Тобілевич І.К. у ролі Мартина Борулі у виставі за однойменною п'єсою І.Тобілевича.

«Той, хто бачив Карпенка- Карого в ролі Калитки або Мартина Борулі, ніколи не забуде враження од його чудесної гри в цих ролях. Ми не помилимося, коли скажемо, що власне оці ролі були найкращими з усіх, в яких він виступав». Симон Петлюра