Повість минулих літ

В українському письменстві, культурі Середньовіччя почергово розвинулися 2 напрямки Монументалізм (від лат. нагадую) – ґрунтовний, величний, повязаний із спорудами, пам'ятниками. ХАРАКТЕРНІ РИСИ: Державницька ідеологія (Створимо могутню державу!) Масштабність, величність, суворість; Простота і чіткість композиції; Мало прикрас, серед яких: - окремі порівняння (стріли, як дощ; ворожі полки, як ліси) - епітети-прізвиська (Святополк Окаянний, Боян Шолудивий). Повість минулих літ Повчання дітям Володимира Мономаха, Слово про Закон і Благодать митрополита Іларіона, Проповіді Феодосія Печерського Орнаменталізм (в літературі) це напрям який прийшов на зміну монументалізмові. ХАРАКТЕРНІ РИСИ: Мозаїчність композиції та багатотематичність творів, екскурси в минуле, ліричні відступи. Погляд на світ як на систему символів. Порівняння стають поширенішими й набувають символічного забарвлення (битва – бенкет або весілля; весна – символ воскресіння тощо), типовими стають гіперболи, зявляються постійні епітети. Складна, заплутана побудова тексту. Утвердження культу аскетизму. Героїчна поема «Слово про похід Ігорів», Києво-Печерський патерик, Київський (Іпатіївський) літопис, Галицько-Волинський літопис.

Повість минулих літ, або Повість времяних літ, або Початковий літопис Найвідоміший зразок монументалізму. Це перше відоме нам літописне зведення, укладене у Києві на початку ХІІ століття. Джерела твору: давніші літописи + фольклорні твори + власні спостереження + державні документи

Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117 р.

Відомі три редакції памятки: Першу редакцію здійснив 1113 року монах Києво-Печерської лаври Нестор Літописець Другу редакцію здійснив 1116 року ігумен Видубицького монастиря Сильвестр Третю редакцію здійснив 1118 року невідомий автор

Першотворцем Повісті минулих літ, а відтак і батьком української історії вважають Нестора Літописця. Народився, ймовірно, у середині ХІ ст. У 17-річному віці прийшов до Печерського монастиря. Досконало вивчив церковнословянську, чеську, грецьку інші мови.

Перу Нестора Літописця приписують Житія Феодосія Печерського, Бориса і Гліба; Сказання про те, від чого дістав назву Печерський монастир Несторові київський князь Святослав замовив укласти розлогий руський літопис. Задля цього князь дозволив користуватися своїм архівом з державними договорами та іншими документами

9 листопада 1114 року Нестор Літописець помер. Був похований в печерах Києво – Печерської лаври. На його честь у всій державі з 1997 року відзначають День української писемності й мови

Завдання Повісті минулих літ : Розповісти про минуле Русі (від 852 – до 1110 р.) Скласти завдання для сучасників на основі уроків історії. Виховувати патріотів, державницькі почуття. МЕТА твору: заклик до безкорисливого служіння вітчизні, до єдності

Композиція Повісті времяних літ Вступ. Зясування питання Откуда пошла Руськая земля. Оповідається біблійна історія про Всесвітній потоп. І і ІІ частина. Виклад історії Русі. Діяння київських князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира, Ярослава. ІІІ частина. Події від сер. ХІ до поч. ХІІ ст.; використання писемних джерел. Подаються і осмислюються історичні факти. У творі вміщено легенди і перекази.

Про територію, заселену словянами, про поляк, древлян, родомичів, сіверян, про їхні звичаї, мову, про складне становище Київської держави (міжплемінні війни, «прилучення» племен київськими князями, боротьба Києва за першість, про стосунки з південними сусідами (походи на Візантію та Болгарію), «збирання земель» навколо Києва у державну спільноту, запровадження християнства спонукало до введення в літопис легенди про апостола Андрія, повстання у Києві 1068 р., напади кочовиків на руські міста, вбивство Бориса і Гліба, походи Святослава. Звернення до дружинної поезії (оповідання про Олега, Ігоря); переповідання давніх звичаїв та обрядів, військового епосу (походи Святослава, Володимира та інших князів); легенди і міфи (про Олега «віщого», «чудодія» Всеволода, про заснування Києва, про подвиг Кирила Кожумяка; згадки про язичницьких богів; оповідка про вбивство Ігоря древлянами; про помсту княгині Ольги древлянам (перша – сватання послів, друга – розправа – підпал обложеного міста) ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ХУДОЖНЄ ЗАБАРВЛЕННЯ

У Лаврентіївському списку «Повість минулих літ» під 1096 р. вміщено кілька творів Володимира Мономах, зокрема «Повчання дітям», що складається з 3 частин: вступу (повідомляє, написав своє навчання не лише для власних дітей а й для всіх громадян), основної частини (власне повчання) й автобіографічних відомостей. Багато викладених у «Повчанні…» правил мають загальнолюдське значення: коритися старшим, піклуватися про рідних, шанувати молодих, остерігатися марнославства, зазнайства, брехні, пияцтва, розпусти. В останній частині автор розповідає про різні випадки із свого життя, а також про власні добрі вчинки. Каяттям, сльозами й молінням можна здобути перемогу над усім гріховним.

Повість минулих літ є джерелом для нашої історичної літератури. Поема для дітей Олександра Олеся Княжа Україна; драма Н.Забіли Троянові діти; драматична поема І.Кочерги Ярослав Мудрий; роман П.Загребельного Диво