Їжак і заєць Художник Клеопа Марина Брати Грімм

Одного ясного сонячного дня біля свого будинку, склавши руки на животі і наспівуючи пісеньку, стояв їжак. Співав він, співав і раптом вирішив: "Піду я в поле, на моркву, буряки подивлюся. Поки, - думає, - моя дружина-їжачиха дітей миє та вдягає, я встигну й у полі побувати, і додому повернутися".

Пішов їжак. Дорогою зайця зустрів, що теж йшов у поле на свою капусту дивитися. Побачив їжак зайця, вклонився йому і каже привітно: - Добрий день, шановний зайцю. Як ви поживаєте? А заєць був дуже поважний і гордий. Замість того щоб чемно привітатися з їжачком, тільки головою кивнув і зневажливо відповів: - Чого це ти, їжаче, так рано по полю нишпориш? - Я погуляти вийшов, - відказує їжак.

- Погуляти? – перепитав глумливо заєць. – Як на мене, на таких коротеньких ніжках далеко не зайдеш. Образився їжак на ці слова. Не любив він, коли говорили про його ноги, що й справді коротенькими були та ще й кривими. - Ти думаєш, - запитав він зайця, - що твої заячі ноги бігають швидше і краще? - Звичайно! – каже заєць. - А чи не хочеш ти зі мною наввипередки позмагатися? - запитує їжак. - З тобою наввипередки? - говорить заєць. - Не сміши мене, прошу. Невже ти на своїх кривих ніжках обженеш мене? - От побачимо, - відповідає їжак, - що обжену. - Ну, давай тоді позмагаємося, - відказує заєць.

- Чекай, - каже їжак. - Спершу я додому сходжу, поснідаю, а за півгодини повернуся на це місце, тоді позмагаємося. Гаразд? - Добре, - відказав заєць. Пішов їжак додому. Йде і думає: "Заєць, звичайно, швидший за мене бігає. Але він дурний, а я розумний. Я його перехитрю". Прийшов їжак додому і каже дружині: - Одягайся мерщій, доведеться тобі зі мною в поле сходити. - А що трапилося? - запитує їжачиха. - Та ось, із зайцем посперечався, хто швидше бігає, я чи він. Я мушу його перегнати, і ти мені в цій справі допоможеш.

- Та як же ми його обженемо? - здивувалася їжачиха. - Куди ж тобі з зайцем змагатися! - Ми з зайцем бігатимемо ось цим довгим полем. Заєць побіжить цією борозною, а я цією. А ти стоятимеш у кінці поля, біля моєї борозни. Як тільки добіжить до тебе заєць, крикнеш: "А я вже тут! Так вони і зробили. Відвів їжак їжачиху в кінець своєї борозни, а сам повернувся на те місце, де залишив зайця. Стали вони із зайцем кожен на свою борозну. - Раз, два, три! - вигукнув заєць. І кинулися заєць з їжаком наввипередки.

Пробіг їжак кілька кроків, а потім тихенько повернувся на своє місце і сів відпочивати. А заєць усе біжить та й біжить. Добіг до кінця своєї борозни, а тут їжачиха гукає: - А я вже тут! Треба сказати, що їжак і їжачиха дуже схожі один на одного. Здивувався заєць, що їжак його обігнав. - Біжімо тепер назад, - скомандував. - Раз, два, три! І кинувся заєць у зворотний бік ще швидше. А їжачиха залишилася сидіти на своєму місці.

Добіг заєць до початку борозни, а їжак йому кричить: - А я вже тут! Ще більше здивувався заєць. - Біжімо ще раз, - каже він їжакові. Побігли ще, і ще раз. Так сімдесят три рази бігав заєць туди і назад. А їжак усе його обганяв. На сімдесят четвертий раз добіг заєць до середини поля і гепнувся на землю. - Втомився! - каже. - Не можу більше бігати. - От бачиш, - говорить йому їжак, - у кого ноги швидші? Нічого не відповів заєць, пішов принишклий з поля – ледве ноги поволік. А їжак з їжачихою покликали своїх діток і пішли на прогулянку.