Селекція рослин

На думку Ч. Дарвіна, формування порід і сортів почалося з приручення людиною диких видів тварин і вирощування диких видів рослин. Адже в основі значного різноманіття порід і сортів лежить лише невелика кількість видів диких предків. Тож порода тварин або сорт рослин не є самостійним видом, а лише групою особин певного виду ( штучна популяція ), яка відрізняється від інших подібних сукупностей певними спадковими ознаками.

У процесі штучного добору модифікаційна мінливість організмів зростає, а їхня загальна життєздатність знижується. На породу або сорт, створені людиною, одночасно діє і весь комплекс факторів навколишнього середовища ( кліматичні умови, вплив інших організмів тощо ). Тому людина повинна створювати умови, найсприятливіші для розвитку тих чи інших ознак та їхніх станів.

Споріднене схрещування може призводити до негативних наслідків : ослаблення або навіть виродження нащадків

Неспоріднене схрещування це гібридизація організмів, які не мають тісних споріднених зв ' язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорідненими вважають особин, у яких не було спільних предків щонайменше протягом останніх шести поколінь. Неспоріднене схрещування застосовують для поєднання в генотипі нащадків генів, які зумовлюють цінні якості, властиві представникам різних ліній, порід або сортів. За своїми генетичними наслідками неспоріднене схрещування прямо протилежне спорідненому. При неспорідненому схрещуванні з кожним наступним поколінням зростає гетерозиготність нащадків. Адже зі зменшенням ступеня спорідненості організмів зростає ймовірність наявності в них різних алелей певних генів. У нащадків від неспорідненого схрещування часто спостерігають явище гетерозису, або гібридної сили

Селекціонери часто використовують для отримання поліплої ­ дних форм мутагени. Широке розповсюдження придбали високоврожайні поліплоїдні сорти гречки, цукрового буряка, проса, кукурудзи, льону, редиски і деяких інших рослин.

Великий внесок в селекцію ро ­ слин зробив І. В. Мічурін ( ). В основі його робіт лежить поєднання трьох основних методів : гібридизації, добору і дії умов середовища на гібриди, що розвиваються ( їх « виховання » в бажаному напрямі ). Велике значення І. В. Мічурін надавав підбору початкових батьківських форм для гібридизації. Він схрещував місцеві морозостійкі сорти з південними. Одержувані сіянці піддавав строгому добору і поміщав у відносно суворі умови. Цим методом отримана яблуня Слов ' янка, гібрид Антонівки та півден ­ ного Ранету ананасового.

Особливе значення Мічурін надавав схрещуванню географіч ­ но віддалених форм, що не ростуть в тій місцевості, де здійсню ­ ється гібридизація. Таким методом виведений сорт Бельфлер - китайка, отриманий у результаті гібридизації китайської яблуні з Сибіру і американського сорту Бельфлер жовтий. Серед методів « виховання » гібридів І. В. Мічуріним розроблений метод ментора. Він полягає у тому, що ознаки гібрида, що розвивається, змінюються під впливом щепи або підщепи. Цей метод застосовувався при виведенні сорту Бельфлер - китайка, оскільки перші гібридні плоди дрібні та кислі. Під впливом живців Бельфлера плоди гібрида в подальшому стали набувати якості Бельфлера. Вплив ментора слід розглядати як зміну домінування в процесі розвитку гібрида. Широко використовував І. В. Мічурін і віддалену гібридизацію : отримав гібриди малини і ожини, горобини і сибірського глоду тощо. Щоб подолати несхрещуваність при віддаленій гібридизації, Мічурін розробив низку методів.