Культура Індії у XVI – XVIII столітті

План 1. Освіта. 2. Наука. 3. Література. 4. Архітектура. 5. Живопис. 6. Висновок. Храм у місті Калькутта

Освіта Мусульмани створювали власні ісламські школи – медресе. Зберігалася давня індійська система освіти. У школах при храмах і вдома навчалися лише хлопчики із заможних родин. Головним центром індійської освіти було місто Бенарес у Північній Індії. Місцеві наставники – пандити - навчали учнів Ведам, математиці, астрології та іншим знанням. Навчання тривало 10 – 12 років.

Наука Індійські вчені значно випередили вчених інших країн у пізнанні Всесвіту. Проте в XVI – XVIII столітті великих наукових відкриттів здійснено не було. У XVI столітті багатьох індійських містах діяли, як і раніше, астрономічні обсерваторії. Лікарі вивчали психічні захворювання і робили пластичні операції, суттєво випереджаючи європейських колег, які цього робити не вміли. Завдяки точним математичним розрахункам архітектори зводили великі храми і палаци.

Література Найвідомішим мусульманським поетом епохи Акбара був Файзі, брат Абу – ль – Фазла. Він писав перською мовою за мотивами індуського епосу. Найвидатнішим поетом цієї доби, який писав на хінді, був Тулсі Дас. Він написав більше 10 книг, серед яких найвідоміша Рамачарітаманаса. Піднесення в літературі тривало за наступників Акбара – Джахангіра та Шах – Джахана. Шах Джахангір був талановитим письменником, про що свідчать його славнозвісні Мемуари. Храм Будди у місті Бомбей

Архітектура Найвідомішими архітектурними пам'ятками епохи Акбара стали палаци – фортеці в Агрі та Лахорі, гробниця Хумаюна в Делі, а також будівлі в щойно заснованому місті Фатхпур – Сикрі. Джахангір був прихильником садово – паркового мистецтва. За його правління створювалися славнозвісні монгольські сади з численними фонтанами, штучними водоймами та площами – терасами. За правління Шах – Джахана були зведені споруди, які відрізнялися стрункістю і витонченістю. Архітектурним шедевром стала велична резиденція падишаха в Делі, яку називали раєм на землі. Неперевершеним шедевром монгольського стилю стала мечеть – мавзолей Тадж – Махал, зведена за наказом Шах – Джахана на згадку про його померлу дружину. Її збудували з білого мармуру, прикрасили білими куполами і мінаретами, які віддзеркалювалися у великому басейні. Мечеть мала грандіозні розміри: могла одночасно містити майже 100 тис. осіб. Гробниця Хумаюна в Делі

Живопис Пануючим був жанр мініатюри. Спостерігався взаємовплив давньої індійської і монгольської мініатюри. Митці використовували природні, переважні мінеральні фарби, завдяки чому їхні твори зберегли свої кольори до наших днів. Найвідомішими художниками – мініатюристами були перський художник Ходжа Абд – ус – Самад та індійські майстри Дасванатх та Басаван. У XVII столітті в мініатюрному живописі з'являються європейські сюжети (Мадонна з дитиною) і нові художні засоби.

Висновок Народи Індії зробили важливий внесок у розвиток культури. Вони створили яскраву і багату літературу, мистецтво, архітектуру. Рамаяна – давньоіндійська епічна поема, яка багато разів перекладалася на інші мови. Також в Індії існувала велика кількість центрів художнього ремесла. Воно увібрало в себе високий смак, досвід і традиції тисячоліть, які і досі є шедеврами.