Новела (італ. novella, від латин, novellas новітній) невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з динамічним, напруженим сюжетом та несподіваним фіналом. Новелам властиві: -лаконізм -яскравість і влучність художніх засобів -зведення до мінімуму кількості персонажів. -автори концентрують увагу на змалюванні незвичайних життєвих обставин, в які потрапили головні герої, на висвітленні їхніх настроїв і переживань.

О.Генрі (Вільям Сідні Портер) майстер короткого оповідання та гостросюжетної новели з динамічною дією і несподіваною розв'язкою.

Народився він в Грінзборо в родині лікаря. Схильність до літератури успадкував від матері, яка захоплювалась мистецтвом і писала вірші, та від діда, редактора місцевої газети. Після смерті матері вихованням Вільяма займалася його тітка Евеліна Портер, у приватній школі якої хлопець провчився до 1876 року. Одним з її улюблених завдань було скласти продовження оповідання, початого нею. За спогадами однокласників, Вільям краще за всіх вигадував незвичайні кінцівки. Однак навчання в школі йому довелося покинути й піти працювати до свого дядька в аптекарському магазині; там він здобув диплом фармацевта. У 1882 році у Вільяма з'явилися грізні ознаки туберкульозу, і друзі, сім'я Холлів, відвозять його на ранчо у Техасі, де він намагався навчитися всього, що вміли мешканці Заходу, і навіть пройшов почесний обряд «посвячення в ковбої». Самостійно він опанував іспанську, німецьку і французьку мови, вдосконалював англійську, зокрема захопився вивченням лексики і читанням тлумачного словника Вебстера У 1884 році родина Холлів продає ранчо, і Вільям Портер переїжджає до Остіна, працює то креслярем, то клерком, то касиром банку, а весь вільний час присвячує читанню книжок. У 1887 році Вільям Портер познайомився й одружився з Етол Естес, яка підтримувала його в перших літературних спробах. Майбутній письменник поки що писав гуморески і надсилав їх в різні редакції. У 1889 році він отримав перший гонорар за публікації в місцевій газеті. І того ж року народилася його донька, яку назвали Маргарет Ворз.

У 1894 році Вільям Портер став редактором і видавцем газети «Рол-лінг Стоун». Більшість коротких оповідань, опублікованих у ній, являли собою пародії на відомі літературні штампи. Чимало з них своїми темами, героями і стилем стали попередниками майбутніх популярних новел письменника. Через брак коштів газета проіснувала лише один рік. Наприкінці 1894 року ревізія виявила у банку, де Вільям Портер працював касиром, нестачу, і його звинуватили в розтраті, за що він мав постати перед судом. Спочатку він переховувався в Новому Орлеані, потім виїхав до Гондурасу. Враження від перебування у цій тропічній країні Портер використав для написання оповідань з пригодницькою фабулою, з яскравими замальовками природи, культури та побуту мешканців Латинської Америки. Згодом, за порадою видавця з Нью-Йорка, двадцять із цих оповідань він переробив і об'єднав у книзі «Королі і капуста» Дізнавшись про тяжку хворобу дружини, Вільям повернувся до Остіна. Відразу ж після смерті Етол його заарештували і в березні 1898 року засудили до п'яти років ув'язнення. Працюючи у в'язниці аптекарем, Портер користувався довідником Естена Оссіана Генрі; він узяв собі його прізвище та першу літеру його імені. Так з'явився псевдонім О. Генрі. Ним письменник уперше підписався під оповіданням «Різдвяний подарунок Свистуна Діка», гонорар за який був використаний для придбання подарунка доньці. Вийшовши на волю, О. Генрі деякий час жив у Піттсбурзі, а в 1902 році переїхав у Нью-Йорк О. Генрі видав десять збірок новел. Вершина його творчості новели про Нью- Йорк, об'єднані у збірці «Чотири мільйони»; у них зображено життя мешканців чотирьохмільйонного міста. Популярні також й інші збірки новел О. Генрі: «Серце Заходу», «Палаючий світильник», «Дороги долі», «Ділові люди». Герої цих творів люди найрізноманітніших професій і соціальних верств.

Останній листок Життєві випробування герої новел О. Генрі переносять мужньо і зберігають у своїй душі кращі людські якості здатність любити своїх близьких, співчувати чужій біді. Письменник відкрив своєрідний психологічний закон «ланцюгової реакції добра»: добрі вчинки одного героя породжують добрі дії інших людей. О. Генрі стверджував, що в людині відкриваються найкращі якості тоді, коли вона робить щось добре заради іншого. Він не переставав повторювати: «У кожного із вас є величезні скарби, які ви мало цінуєте».