Експресіоні́зм (фр. expression - вираження, виразність) літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Основний творчий принцип експресіонізму відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст. Худ. Егон Шиле. Альберт фон Гютерслог, 1918, Міннеаполіс, США.

Експресіонізм характеризується тенденцією до вираження емоційної характеристики образів (зазвичай людини або групи людей) або емоційного стану самого художника. Експресіонізм представлений в безлічі художніх форм, включаючи живопис, літературу, театр, кінематограф, архітектуру і музику. Едвард Мунк. Крик (1893) - одна з найбільш відомих художніх робіт експресіонізму Рольф Неш. Міст через Ельбу

Визначальні риси експресіонізму зацікавленість глибинними психічними процесами; заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; Маріанна фон Веревкін. Червоне місто, 1909 р. Автопортрет (Віткевич), 1917 р.

суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою; бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт). Едвард Мунк. Хвора дочка, 1907, Лондон. Ернст Барлах. Скульптура янгола, що летить, Кельн, Антонітенкірхе.

Егон Шиле. Глечики, 1918, Відень Віткевич Станіслав Ігнацій. Австралійський пейзаж р.

Ернст Людвіг Кірхнер, рожеві троянди, 1918, Сент Луїс, Міссурі, США. Віткевич Станіслав Ігнацій, композиція, 1918 р.

З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями. Тракль Георг Франц Кафка Франц Верфель Ґоттфрід Бенн

Ілюстрації до новели Ф.Кафки Перевтілення

Експресіонізм у музиці розвивався на початку 20 століття в руслі трагічного світосприйняття у переддень першої світової війни, воєнні та повоєнні роки. Витоками музичного експресіонізму вважаються опера Вагнера «Тристан і Ізольда», пізні симфонії Малера і деякі твори Рихарда Штрауса. Найяскравіше втілення напрямок отримав у композиторів нововіденської школи: її засновника Арнольда Шенберга і його учнів Альбана Берга і Антона Веберна. У 1910-ті роки були створені найвідоміші взірці експресіонізму монодрами «Очікування», «Щастлива рука», П'ять п'єс для оркестру і вокальний цикл «Місячний П'єро» Шенберга, а також «Симфонія» 21 Веберна. Вагнер. Опера Трістан та Ізольда. Прелюдія Арнольд Шенберг. Монодрама Очікування (Фантазія для скрипки й фортепіано) Ріхард Вагнер, Німеччина Арнольд Шенберг, Австрія