РЕАЛІЗМ

Реалізм художній метод літератури та мистецтва, який полягає в правдивому, історично конкретному, об'єктивному і всебічному відтворенні життя.

Реалізм бере початок з епохи Відродження (XV XVII ст.). Другий етап реалізму припадає на епоху Просвітительства (XVII XVIII ст.). В українській літературі реалізм почав формуватися з кінця XVIII поч. XIX ст. Його вважають раннім, просвітительським (І. Котляревський, І. Квітка- Основ'яненко). Третій етап у розвитку реалізму критичний реалізм (40 90 рр. XIX ст.) Четвертий етап соціалістичний реалізм (2070 рр. XX ст.). Етапи реалізму

Визначальні риси реалізму раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів); правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди; вільна побудова творів; превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва; розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Центрами розвитку реалізму в світовій літературі ХІХ століття стали Франція, Англія і Росія. Достоевский Фёдор Михайлович Чарльз Диккенс Стендаль (Мари-Анри Бейль)

Франція Найвідоміші митці-реалісти: Фредерік Стендаль, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Гі де Мопассан, Проспер Меріме. Жанрові особливості: Соціально-психологічний роман, повість, новела, цикли романів, соціально-побутовий роман, історичний роман, роман-епопея. Провідні теми і мотиви творів: Роздуми про свій час і людину; наслідки Реставрації; влада грошей у суспільстві; залежність людини від соціуму; звичаї та проблеми провінції, великих міст, столиці; руйнація моральності; пріоритет матеріального над духовним; прагнення влади, грошей та насолод; людина – продукт часу та оточення; зображення людських типів згідно з теорією розвитку твариннихвидів; психологічні кризи та їх причини; широка панорама французької дійсності; всебічна поглиблена критика дійсностів цілому, суспільства і людини зокрема( критичний реалізм); аналітичність як стильова константа; орієнтація на науку і наукову методологію.

Англія Найвідоміші митці-реалісти:Чарльз Діккенс, Вільям Теккерей, Шарлота Бронте, Джордж Еліот, Томас Гарді, Емілі Бронте Жанрові особливості:соціально-психологічний роман вікторіанської доби Провідні теми і мотиви творів: Викриття вад і проблем вікторіанської Англії, критика системи робітних домів; правдивий показ життя лондонських нетрів; критика англійської родини і школи; тяжіння до висвітлення моральних проблем і псижології індивіда, конфлікт обовязку і бажання

Росія Найвідоміші митці-реалісти: Іван Гончаров, Іван Тургенєв, Микола Лєсков, Федір Достоєвський, Лев Толстой, Михайло Салтиков-Щедрін, Антон Чехов Жанрові особливості:Роман, повість, соціально-психологічний роман, поліфонічний роман, оповідання, новела, притча, філософсько-політична казка. Провідні теми і мотиви творів:Метафізичність, пошуки сенсу життя, доведення або спростування існування Бога, осмислення людини як глобальної позачасової проблеми Сакральність словесного мистецтва, «діалектика душі» людини, чиє існування обумовлене соціумом взагалі та історичними обставинами; проблеми влади,; зображення благородної слабкої людини з розбитим серцем; занепад «дворянських гнізд», конфлікт різних поколінь, різних типів культур; зображення повсякденності народного життя; зображення народу як рушія історії; критика дійсності; сатиричне зображення вад суспільства і окремої людини. Зосередженість на людини й людських цінностях – духовно- естетичні домінанти російської реалістичної прози.

Використані джерела: