Психолінгвістичні та психологічні основи методики навчання іноземної мови

План 1. Сутність та співвідношення понять "мова", "мовлення", "мовленнєва діяльність". 2. Види мовленнєвої діяльності. 3. Специфіка основних понять психології навчання (знання, навички, уміння) у процесі оволодіння іноземною мовою. 4. Ознаки сформованої навички. 5. Етапи формування навички.

Психолінгвістика – наука, що досліджує процеси мовленнєвої діяльності.

Мова Мовлення Мовленнєва діяльність (МД)

Мова – система мовних засобів, необхідних для спілкування, і правил користування ними. Мовлення – спосіб здійснення спілкування за допомогою мови, процес і продукт спілкування. Мовленнєва діяльність (МД) – процес активного, цілеспрямованого, опосередкованого мовою і зумовленого ситуацією спілкування людей між собою.

Компоненти МД як діяльності: 1. мотив (виникає на основі потреби). 2. комунікативний намір /мета /інтенція: дізнатися, розповісти, попросити, переконати, наказати і т.д. ; 3. план діяльності (формується у внутрішньому мовленні); 4. реалізація плану (зовнішнє усне або писемне мовлення); 5. контроль.

Ієрархія людських потреб за А.Маслоу

1. Потреба безпеки – збереження фізичного здоров'я, 2. Мотив (обраний спосіб реалізації потреби): змінити освітлення ; 3. Інтенція: попросити когось ввімкнути світло. 4. План діяльності: аналіз ситуації спілкування, вибір відповідних мовних засобів. 5. Реалізація, напр. Ввімкніть, будь ласка, світло! 6. Контроль – чи співпадає результат із метою.

Висновки: Мовлення без мети не буває. Для ефективної реалізації мети потрібні відповідні засоби. Вибір засобів опосередковується ситуацією.

Одиниця МД - Мовленнєвий вчинок (мовленнєва дія) – зберігає всі ознаки цілого.

Види МД: говоріння; аудіювання, читання; письмо

Класифікація видів МД: первинні; вторинні. усні; писемні. рецептивні; продуктивні.

РЕЦЕПТИВНІ УСНІ АУДІЮВАННЯЧИТАННЯ ПИСЕМНІ ГОВОРІННЯПИСЬМО ПРОДУКТИВНІ

Для успішної реалізації будь–якого виду МД необхідно володіти комунікативною КОМПЕТЕНЦІЄЮ (КК). КК спирається на: компетенцію в аудіюванні компетенцію в говорінні компетенцію в читанні компетенцію в письмі

Компетенція – здатність і готовність здійснювати певну діяльність. Іншомовна комунікативна компетенція - здатність і готовність суб'єкта до здійснення міжкультурного спілкування засобами мови, що вивчається. - здатність успішно вирішувати завдання взаєморозуміння і взаємодії з носіями мови, що вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого і опосередкованого контактів.

Складники компетенції: знання; навички; уміння. (психологія навчання)

Знання: операційні; системні; соціокультурні (країнознавчі, лінгвокраїнознавчі).

Групи навичок: лексичні; граматичні; фонетичні; графічні та орфографічні.

Уміння аудіювання; говоріння; читання; письмо.

Схема оволодіння комунікативною компетенцією: операційні уміння знання навичка1 операційні уміння знання навичка2 операційні уміння знання навичка3 компетенція системні знання

Навичка - це психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної і нервово-психічної енергії.

Якості мовленнєвої навички: автоматизованість (виконання мовленнєвих дій з належною точністю і швидкістю, цілісно і повно); стійкість (сталість мовленнєвої дії, її стійкість до негативного впливу інших автоматизованих дій); гнучкість (здатність включатися у нові ситуації та функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі).

Етапи формування навички: орієнтовно-підготовчий; стереотипно-ситуативний (стандартизуючий); варіююче-ситуативний.

Зміст орієнтовно-підготовчого етапу формування навички: демонстрація нового мовленнєвого явища у ситуації спілкування; "зупинка" спілкування для пояснення явища; виконання мовленнєвих дій учнями за зразком. ( автоматизованість навички )

Зміст стандартизуючого етапу формування навички: використання явища з новим навчальним матеріалом в аналогічних ситуаціях спілкування на рівні слова, словосполучення, речення (автоматизованість + гнучкість)

Зміст варіююче-ситуативного етапу формування навички: новий матеріал використовується поряд з тим, що вивчався раніше на рівні понадфразової єдності (ПФЄ) та тексту. Зміщення акцентів на розвиток умінь. (автоматизованість, гнучкість + стійкість)