16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.

Виникла толерантність у західній цивілізації на релігійному рівні. Виникнення цього терміну пов'язують з підписанням Нантського едикту.

Передусім толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та цінування прав та свобод іншої людини.

Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій.

Потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні до чого хорошого. Потрібно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в тому числі більшість політиків) закликають до лже-толерантності, оскільки людьми, які відносяться до всього лояльно легше управляти.

Оскільки людина є істотою суспільною, то і її повноцінне життя поза життям громади просто неможливе. Людина повинна зважати та дотримуватися норм та форм поведінки, які заведені у суспільстві взагалі та в конкретних ситуаціях чи в тому чи іншому товаристві.

Часто те, що неприйнятно в одному товаристві можна дозволити собі в іншому.

Але все-таки кожна людина повинна сформувати для себе основоположні принципи поводінки, які визначатимуть її життєву норму та лінію поведінки і таким чином формуватимуть її відносини з іншими людьми, а звідси і її життєвий успіх.

Норми поведінки людини у товаристві та в поводженні з іншими людьми формувалися протягом століть. Та ці норми не завжди були однакові. Змінювався суспільний лад, соціальний та становий поділ населення, різними були звичаї в товаристві аристократії, міщан, духовенства, робітників, селян, інтелігенції, військових.

При цьому відрізнялася поведінка молоді та дорослих, неоднаковими були національні та соціальні традиції, на які ці норми поведінки спиралися. Для представників вищого стану, аристократії були встановлені тверді правила поведінки, незнання або порушення яких вважалося браком виховання.

Також часто норми поведінки відповідного стану суспільства у різні часи оцінювалися по-різному: у часі їх становлення вони були відповідними, а в інший період розвитку суспільства вони вже вважалися невідповідними, свідчили про невисоку культуру людини.

Спілкуючись, люди, як правило, збираються разом. Зустрічі певної кількості людей завжди чимось спричинені. Причиною може бути якась особиста або родинна подія (день народження, весілля, ювілейні дати) чи громадська (державні та місцеві свята, відзначення якоїсь історичної події тощо). Учасниками таких зустрічей бувають, як правило, люди, які добре знайомі.

Але коли незнайома людина вперше потрапляє у таке товариство, то вона мусить насамперед представитись, щоб присутні дізналися про цю особу. Тому найчастіше таку людину у товариство супроводжує та відрекомендовує господар дому або людина, яка добре знає товариство. Якщо ж такої особи немає, то незнайомець відрекомендовується самостійно: Шановне товариство, дозвольте представитися. Мене звати (слід назвати своє ім'я, по-батькові чи прізвище), я за фахом є (тут можна вказати або професію, або посаду тощо).

Перед тим, як зайти у кімнату, зазвичай знімають у гардеробній верхній одяг та головні убори, причому жінки можуть капелюха не знімати. Скидати взуття не вважається обов'язковим, натомість слід його добре повитирати об хідник.

Мовний етикет Чи знайома вам ситуація, коли зустрічаємо гарних людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як в громадському транспорті, так і на вулиці, тощо.

Мовний етикет Це трапляється тому, що молоді люди не вміють чи не бажають гарно спілкуватися. Слушною є коротка фраза: "заговори, щоб я тебе побачив".

Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети.

Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на "ти". Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу та зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На "ти" звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на "ти" слід поцікавитися, що це за людина і чи цей "місток" буде на вашу користь.

Пропозиція перейти на "ти" повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на "ти", хоча самі продовжують звертатися на "ви". Жінкам дозволено відмовитися від переходу на "ти" з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим мистецтвом, ніж мистецтво спілкування, є мистецтво в слушним момент помовчати.

Коли ви розмовляєте з ким- небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду "зеленим світлом" для подальшого підтримання стосунків з цими людьми.

Розмова повинна бути ненав'язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! Презентацію готувала : Бута Ліза