український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

У 1910 р. після початкової сільської школи навчається у Катеринославському реальному училищі. Під псевдонімом Лорд Лістер друкує в шкільному журналі авантюрні оповідання. У 1917 р. написав оповідання «Важке питання». У 1918 р. закінчує реальне училище з «відзнакою»і вступає на математичний факультет Катеринославського університету (згодом навчається на правничому). У1919 р. через скрутне матеріальне становище Підмогильний залишає навчання, працює вчителем. У цей час пише оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує у катеринославському збірнику «Січ»оповідання «Ваня»і «Старець».

У 1918 р. закінчує реальне училище з «відзнакою»і вступає на математичний факультет Катеринославського університету (згодом навчається на правничому). У1919 р. через скрутне матеріальне становище Підмогильний залишає навчання, працює вчителем. У цей час пише оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує у катеринославському збірнику «Січ»оповідання «Ваня»і «Старець».

У 1920 р. написав збірку оповідань «Твори. Том 1»: «Собака», «Смерть», «В епідемічному бараці», «Остап Шаптала». Цього ж року письменник вирушає до Києва.

р. він працює бібліографом Книжкової палати в Києві. Невдовзі виїжджає до містечка Ворзеля, де одружується з донькою місцевого священика Катериною Червінською, актрисою Театру юного глядача.

1922 року Валеріан разом з дружиною перебирається до Києва. За свідченням сучасників письменника, двері цієї квартири ніколи не зачинялися.

Зліва направо: Борис Антоненко- Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка рік. Стає активним членом щойно створеного "Аспису" (Асоціації письменників) року ця організація трансформувалася в "Ланку", а з 1926 року носила назву "Марс" ("Майстерня революційного слова"), що стала, по суті, київською філією "ВАПЛІТЕ".

24 травня 1925 р. Підмогильний у великій залі Всенародної бібліотеки виступив перед представниками літературно- громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасної літератури», зазначивши: «Коли б який-небудь товариш «спробував»написати сонату і сказав би, що це гарна соната, бо в неї гарна ідеологія, то ніхто не завагався б йому відповісти, що це музична нісенітниця, і ніхто б тієї сонати не слухав... У нас всякий твір, коли він абсолютно і категорично не відповідає вимогам офіційної ідеології, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний».

« …Класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...» У1933 р. у «Літературній газеті» друкується новела «З життя будинку», де яскраво звучить трагічне передчуття:

8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку «Слово»у справі вбивства Кірова. Відбувся закритий суд: письменник отримав вирок без оскарження та був засланий до концтабору. З листопада 1937 р. В. Підмогильного розстріляно на Соловках. Є відомості, що в ув'язненні він написав кілька оповідань і роман про колективізацію «Осінь, 1929», але ці твори, очевидно, втрачені.

Найвизначніші твори: -- Гайдамаки і Ваня (1919) -- збірка оповідань Твори (1920) -- Остап Шаптала" (1921) -- Місто (1921) -- Собака, Третя революція (1924, 1925) -- Проблема хліба (1927) -- Син (1930)