ПРИСЛІВНИК Самостійна незмінна частина мови, яка виражає ознаку іншої ознаки ознаку дії ознаку предмета
-И -І -ОМУ -Е -Є -У -О
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ
РОЗРЯДИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ Якісно-означальні ЯК? Місця ДЕ? КУДИ? ЗВІДКИ? Часу КОЛИ? ВІДКОЛИ? ДОКИ? З ЯКИХ ПІР? Причини ЧОМУ? З ЯКОЇ ПРИЧИНИ? ЧЕРЕЗ ЩО? Мети ДЛЯ ЧОГО? З ЯКОЮ МЕТОЮ? Способу дії ЯК? ЯКИМ ЧИНОМ? Міри і ступеня СКІЛЬКИ? ЯКОЮ МІРОЮ?
ПРИСЛІВНИКИ ПИШУТЬСЯ Разом Через дефіс Окремо
ГРУПИ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ НЕПОХІДНІ ПОХІДНІ
СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ПРОСТА ФОРМА -ш- -іш- СКЛАДЕНА ФОРМА більш, менш, ще трохи ПРОСТА ФОРМА най- що- як- СКЛАДЕНА ФОРМА найбільш найменш
- Н- -НН- У прислівниках прикметник - -Н- = прислівник - -Н- сумний – сумно прикметник- -НН- = прислівник - -НН- щоденний – щоденно слід запамятати: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню
Морфологічний розбір прислівника 1. Частина мови 2. Похідний чи непохідний 3. Розряд за значенням 4. Ступені порівняння (якщо є) 5. Синтаксична роль