{

ЧОРНІ ДІРИ - кінцевий результат діяльності зірок, маса яких більша сонячної в п'ять або більше разів. Після використання всіх резервів ядерного пального і припинення реакцій зірка вмирає. Вона вибухає і з'являється наднова зірка (маса зірки більше сонячної в кілька разів). Після чого всі залишки від вибуху збираються в одну точку, концентрація якої перевершує щільність атома в разів і утворюється чорна діра, яка, відповідно до загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна (1915), спричиняє викривлення простору-часу.

Структура чорної діри Промені світла відхиляються потужним гравітаційним полем, що оточує чорну діру. Далеко від діри промені викривляються слабо. Якщо ж промінь проходить зовсім поряд з дірою, вона може захопити його на кругову орбіту або засмоктати в себе повністю. сингулярність- вся речовина чорної діри зібрана в нескінченно малу точку нескінченної щільності в самому її центрі. горизонт подій- межа чорної діри

У 1906 році німецький фізик Шварцшільд отримав розвязок рівнянь загальної теорії відносності для поля тяжіння сферичного тіла. З цього розвязку випливає висновок: сила тяжіння, що діє між масою М і часткою m на відстані r від центру тяжіючої маси, зростає до нескінченності при r = 2GM / cc, де G - гравітаційна постійна, c - швидкість світла. У 1906 році німецький фізик Шварцшільд отримав розвязок рівнянь загальної теорії відносності для поля тяжіння сферичного тіла. З цього розвязку випливає висновок: сила тяжіння, що діє між масою М і часткою m на відстані r від центру тяжіючої маси, зростає до нескінченності при r = 2GM / cc, де G - гравітаційна постійна, c - швидкість світла. Радіус Шварцшільда

Німецький астроном Карл Шварцшільд (Karl Schwarzschild, ) в останні роки свого життя, використовуючи рівняння загальної теорії відносності Ейнштейна, розрахував гравітаційне поле навколо маси нульового обєму.) Німецький астроном Карл Шварцшільд (Karl Schwarzschild, ) в останні роки свого життя, використовуючи рівняння загальної теорії відносності Ейнштейна, розрахував гравітаційне поле навколо маси нульового обєму.)

Астрономи спостерігали вибухи наднових зірок і виявили на їх місці плямисті об'єкти, які, на їх думку, і є чорними дірами.

Чорні діри не можна безпосередньо побачити, але про їх присутність іноді можна судити по дії їх гравітаційного поля на найближчі об'єкти.

Система зірка-і-чорна діра знаходиться приблизно на віддаленні в 10,000 світлових років у межах нашої галактики Чумацького шляху.

Вважається, що чорні діри, розміром із зірку, є тілами великих зірок, які просто зменшилися до таких розмірів після того, як витратили все своє водневе паливо.

Як відомо, «чорні діри» не можна виявити безпосередніми спостереженнями - їх існування встановлюється по тому потужному впливу, який вони чинять на інші об'єкти або по потужному рентгенівському випромінюванню.

Спостереження за так званими системами подвійних зірок, коли в телескоп видно лише одну зірку, дають підставу вважати, що невидимий партнер - чорна діра. Зірки цієї пари розташовані так близько одна до одної, що невидима маса "висмоктує" речовину видимої зірки і поглинає її.

У деяких випадках вдається визначити час обороту зірки навколо її невидимого партнера і відстань до невидимки, що дозволяє розрахувати приховану від спостереження масу.

Обертаються гаряча блакитна зірка і, по всій ймовірності, чорна діра з масою, рівною 16 масам Сонця.

З незрозумілих поки причин, згасаюча зірка трансформується в наднову перш, ніж вибухнути.

Красиво, але надзвичайно небезпечно.

Занадто близько до чорної діри

Наслідки виникнення чорних дір

Виконала учениця 11-А класу СЛИВКА ОЛЕНА