ВИХОВНА ГОДИНА: 9 К Л А С. КЛАСНИЙ КЕРІВНИК ФРАНЦЕВА С. Є.

Добрий день, друзі! Дозвольте розпочати засідання літературної віта льні. Всіх нас привела сю ди і зєднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобиль ської трагедії все одно хви люватиме людей. Світе тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш ? Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? "Молилась, турбувалась, день і ніч не спала, Малих діточок доглядала, звичаю навчала".

Зоря - полин Леонід Вишеславський Я народився в полиновім краї, Де легенди сивої розкрилля, Де себе знаходить і втрачає Вік новий в гіркому Чорнобиля. Ні біди, затаєної злоби... Раптом зразу в пелену туману Чорнобилям чорним на Чорнобиль Впало одкровення Іоанна. Ось спекотний вечоровий захід Променями пізніми сплива, І меднявий, неповторний запах Виділяє далеч степова. Та певне цей погляд - погляд смерті- Полинових зір із небокраю? І вони так страшно, так відверто І до нині нас застерігають?

Летить по небу журавлиний клин – Посланець із минулого століття. Де взявся він серед димів і сміття – Мов сирота, у просині один Старий вожак минає наш масив І повертає в бік Пущі-Водиці. Невже не знає бідолашна птиця, Що там реактор трави оросив? І ми злітаєм, наче журавлі, Хоч вже давно відбилися від клину Безсилі врятувати Україну – Найкрасивішу часточку землі.

Вчитель: Чорнобильська трагедія страшним тягарем лягла на плечі нашої країни… Вона дивиться, дивиться в душу, Вона палить очима до дна. А я все це дотерпіти мушу, Щоб спокутувати гріх цей сповна. Щоб із гуркотом першого грому Прокидався дощ молодий, А із садів щоб лився аромат – Такий солодкий, ніжний і пянкий. Щоб птахи співали, щоб пісні лунали, Щоб вітер в лісах гомонів. Щоб діти на повен голос казали: «Хай буде життя на землі!»