С П А Р Т АС П А Р Т А Мілітаризм як спосіб організації суспільного життя

Спарта – місто-держава в Древній Греції, яке зберігало незалежність з ХІІІ-ХІІ століття до нашої ери до римського завоювання Греції у 146 році до н.е.

Коротка історія: Перші згадки про Спарту датуються саме ХІІІ-ХІІ ст. до н.е., коли, ймовірно, відбулася Троянська війна. За легендою, саме у Менелая, короля Спарти, була викрадена красуня Єлена. Викрадення стало приводом до початку війни з Троєю. Своїй військовій організації Спарта завдячує законодавцю Лікургу, реформи якого призвели до становлення мілітаризму в суспільстві Спарти. Вчені сходяться на думці, що Лікург жив в першій половині VII ст. до н.е. Розквіт могутності Спарти припадає на VI – IV ст. до н.е., коли вона контролювала держави Пелопоннеського півострова, а також держави, що входили до Афінського союзу. Занепад Спарти розпочався в IV ст. до н.е. і, серед іншого, був спричинений Пелопоннеськими війнами (війни за вплив на Балканах з Афінами), іншими конфліктами, організацією внутрішнього суспільного життя, іншими факторами.

Пропонується розглянути: 1.Сутність реформ Лікурга, які призвели до започаткування мілітаризму в суспільстві Спарти. 2.Систему військової підготовки юнаків у Спарті. 3.Становлення могутності Спарти та період її найбільшого впливу. 4.Причини занепаду Спарти як держави.

Лікург – законодавець Спарти, який, ймовірно, жив на початку VII ст. до н.е. Серед науковців немає спільної думки щодо того, чи справді Лікург існував. Однак, саме йому належить реформування всієї системи суспільного життя в Спарті

Організація системи влади в Спарті:

Агоге – система військового виховання юнаків Спарти, яка була запроваджена Лікургом на межі VII – VI ст. до н.е. До 7 років хлопчики виховувалися в сімї. Після досягнення 7- річного віку їх забирали в спеціальні школи з військової підготовки. З досягненням 12-річного віку заняття в школі ставали більш жорсткими, збільшувалися фізичні навантаження. 18-річні юнаки могли вже самі навчати дітей, хоча випускалися із школи у віці 20-ти років, після чого вони ставали на службу до війська. Активний період служби включав перебування у військових частинах до 30-річного віку, навіть за умови перебування у шлюбі (одружуватися можна було із досягненням 20-річного віку). Загальна військова служба закінчувалася у віці 60-ти років, хоча є свідчення, коли на полі бою перебували і старші чоловіки.

Існують думки щодо того, що в системі військової освіти розвивався гомосексуалізм у Спарті. Так, сам Лікург забороняв інтимні звязки вчителів із молодими хлопчиками (починаючи з 12-річного віку). Однак, за свідченням деяких істориків, зокрема, Плутарха, такі звязки набували повсюдного характеру. На малюнку – танок оголених чоловіків на щорічному фестивалі

Система державної підготовки спартанських дівчат теж включала фізичні навантаження, спорт та гімнастику. Їм надавалася перевага перед освітою духовною. Також спартанські жінки мали сприяти у підготовці чоловіків, принижуючи їх на людях та критикуючи рівень їхньої фізичної підготовки, що мало надавати чоловікам додаткового стимулу до підготовки.

Завдяки такій організації військової підготовки існувала значна дисципліна на полі бою. Система військової підготовки сприяла становленню могутності та поширенню сфери впливу Спарти на Балканському півострові

Період найбільшої могутності Спарти припадає на VI – IV ст. до н.е. За цей період Спарта поширює вплив на Пелопоннеський півострів та на Афінський союз. На малюнку зображена територія Спарти станом на першу половину VII ст. до н. е.

Територія Спарти в другій половині VII ст. до н.е.:

Наприкінці VI ст. до н.е. Спарта поширила свій вплив на весь Пелопоннеський півострів:

Військова могутність Спарти досягла своїх вершин у V ст. до н.е. Це проявилося у двох визначних подіях того часу: Відбитті перської агресії на Балкани у рр. до н.е. союзом грецьких держав, у якому Спарта відігравала ключову роль. Пелопоннеській війні між Афінами та Спартою у 431 – 404 рр. до н.е. за вплив на Балканському півострові, результатом якої стало поширення впливу Спарти на Афінський союз.

Під час греко-перських війн відбулася така історична подія, як захист Термопільського перешийку у 480 р. до н.е., коли, за легендою, 300 спартанських воїнів на чолі з царем Леонідом протягом тривалого часу стримували наступ набагато чисельнішої армії перського царя Ксеркса. Втім, спартанцям допомагали ще 1100 воїнів (теспіанців та тебанців).

Легендарний захист Термопільського перешийку є гордістю спартанців і сьогодні. На зображенні – памятники царю Леоніду в Спарті та на Термопільському перешику:

Під час Пелопоннеської війни Спарта стала домінуючим центром сили на Балканах:

Що стосується тактики ведення бою, то спартанці використовували поширену на той час на всьому Балканському півострові фалангу – систему організації бойової одиниці, за якої воїни стоять щільно один біля одного так, що кожний воїн захищає не лише себе, але й того, хто стоїть праворуч від нього. Однак, завдяки високій дисципліні спартанська фаланга була набагато боєздатнішою

Зображення фаланги в Стародавній Греції:

Спартанський воїн був озброєний списом та щитом. Залишити щит на полі бою було найбільшою ганьбою для воїна. Дружини або матері солдатів, відправляючи їх в бій, говорили: Повертайся із щитом або на щиті. Це означало, що воїн мав повернутися або переможцем, або захищати свою землю до смерті (коли солдат біжить з поля бою, найперше, що він залишає – це свій щит через його значну вагу).

Постійні військові конфлікти знекровлювали спартанську державу. Особливо кровопролитною виявилася Пелопоннеська війна. Не сприяла розвитку держави та її військової потуги і суспільна організація. Жорсткі закони, суворі правила відбору в армію призвели до того, що в школах займалися все менше юнаків. В період з 640 по 330 р. до н.е. кількість спартанців, які пройшли військову школу і перебували на постійній військовій службі, зменшилася з 6000 до 1000 осіб. Несправедливим був також економічний устрій Спарти. Так, до кінця IV ст. до н.е. всі багатства країни були зосереджені в руках близько 100 сімей, що все частіше призводило до виникнення повстань серед рабів, які, до речі, складали до 80% від населення країни.

Такий стан речей призвів до втрати спочатку морської могутності, коли спартанський флот був розбитий персами на початку IV ст. до н.е. Пізніше, у 371 р. до н.е. в битві біля Леуктра спартанці зазнали величезної поразки від тебанців (домінували на Балканському півострові протягом незначного періоду в середині IV ст. до н.е.), коли вперше в історії була розбита спартанська фаланга.

Втім, після поразки Спарта продовжувала залишатися регіональним фактором сили. Навіть правителі Македонії Філіп ІІ та Александр Македонський не наважилися завойовувати Спарту. Зокрема, Філіп ІІ в посланні до Спарти писав: Якщо я увійду до Спарти, я зрівняю її з землею. На це спартанці у притаманному їм лаконічному стилі відповіли: Якщо. Натомість, Александр Македонський після завоювання Персії надіслав до Македонії звістку, в якій ішлося: Александр, син Філіпа, та греки – крім спартанців – від дикунів, які живуть в Азії.

Грецькі міжусобиці призвели до втрати обороноздатності не лише Спарти, а й інших міст-держав Греції, які не змогли протистояти новій потужній силі – Римській імперії. Римська армія підкорила Грецію у 146 році до нашої ери. Після цього незалежності Спарти був покладений кінець.

Отож, спартанський спосіб організації суспільного життя був унікальним. Армія відігравала визначальну роль в суспільстві, що призвело до невідємності мілітаристської складової у всіх сферах життя. Однак, як вдалося зясувати, така організація суспільства стала одним з основних чинників його загибелі, яка стала наслідком втрати здатності до своєчасного та ефективного відновлення військової потуги. Проіснувавнши більше тисячоліття, Спарта разом з іншими грецькими містами-державами була завойована римлянами у 146 р. до н.е.

На жаль, до наших днів місто не збереглося. Лишилися лише руїни Спарти:

Дякую за увагу!