Виникнення давньогрецького театру Театр (грец. еeathron – місце видовища) – споруда, призначена для драматичних вистав. Первісно у Давній Греції – місце урочистостей для відправки культу бога Діоніса. Театр (грец. еeathron – місце видовища) – споруда, призначена для драматичних вистав. Первісно у Давній Греції – місце урочистостей для відправки культу бога Діоніса. Цей культ прийшов із Фракії і з блискавичною швидкістю поширився в VII ст. до н. е. по всій території країни, відтиснувши на другий план найвпливовіший на той час культ богині Деметри. В другій половині VI ст. до н. е. були встановлені свята на його честь: "Великі Діонісії (у березні), Ленеї (у січні) та Малі, або Сільські, Діонісії (у грудні). Цей культ прийшов із Фракії і з блискавичною швидкістю поширився в VII ст. до н. е. по всій території країни, відтиснувши на другий план найвпливовіший на той час культ богині Деметри. В другій половині VI ст. до н. е. були встановлені свята на його честь: "Великі Діонісії (у березні), Ленеї (у січні) та Малі, або Сільські, Діонісії (у грудні). Статуя Діоніса Діоніс Соломона Сіма

Обов'язковим елементом культу Діоніса було виконання хором гімнів на його честь – дифірамбів. Дифірамбічний хор розташовувався півколом, складався з 50 хоревтів, підібраних за статевим і віковим принципом (хор юнаків, хор літніх жінок тощо), на чолі хору стояв заспівувач (ексархос). Поряд з дифірамбічним хором ще з VII ст. до н. е. існували старовинні сатирівські хори, учасники яких одягали на себе козлину шкуру й зображували козлоногих супутників Діоніса - сатирів. Танцями й рухами вони відтворювали міф про Діоніса. Діоніс Тіціана

Більшість дослідників схиляється до думки, що головним фактором для появи трагедії став саме культ Діоніса, народні свята на його честь. Видатний грецький мислитель IV ст. до н. е. Арістотель прямо твердить, що трагедія виникла «від заспівувачів дифірамбів». Саме слово «трагедія» безпосередньо пов'язане з дифірамбічним заспівом і складається з двох слів - «трагос» (козел) і «оде» (пісня), тобто «пісня козлів», що інколи ототожнювалися з сатирами, які були головними героями ранньої трагедії в її сатирівській стадії розвитку. Більшість дослідників схиляється до думки, що головним фактором для появи трагедії став саме культ Діоніса, народні свята на його честь. Видатний грецький мислитель IV ст. до н. е. Арістотель прямо твердить, що трагедія виникла «від заспівувачів дифірамбів». Саме слово «трагедія» безпосередньо пов'язане з дифірамбічним заспівом і складається з двох слів - «трагос» (козел) і «оде» (пісня), тобто «пісня козлів», що інколи ототожнювалися з сатирами, які були головними героями ранньої трагедії в її сатирівській стадії розвитку. Сатири Сатир

На історичне походження театру вказує обов'язкова участь у трагедіях хору, де провідною фігурою був заспівувач, який розповідав про події. Хор коментував вчинки героїв, звертався до глядачів. Театр в класичну епоху з релігійних, народних уявлень перетворився на самостійний вид мистецтва. Театралізовані вистави стали частиною державних свят Діонісій та Леней. Для них будували грандіозні кам'яні театри, розраховані на тисячі глядачів (театр Діоніса в Афінах, найкраще за інші зберігся амфітеатр в Епідаврі). На історичне походження театру вказує обов'язкова участь у трагедіях хору, де провідною фігурою був заспівувач, який розповідав про події. Хор коментував вчинки героїв, звертався до глядачів. Театр в класичну епоху з релігійних, народних уявлень перетворився на самостійний вид мистецтва. Театралізовані вистави стали частиною державних свят Діонісій та Леней. Для них будували грандіозні кам'яні театри, розраховані на тисячі глядачів (театр Діоніса в Афінах, найкраще за інші зберігся амфітеатр в Епідаврі). На цьому місці проходили містерії на честь бога Діоніса. Мельпомена – муза трагедії

Розквіт давньогрецького театру припадає на IV-V ст. до н. е., особливо в золоту добу афінської демократії за часів правління Перікла. Найбільшої популярності серед драматичних жанрів набуває трагедія, комедія, сатирівська трагедія, комедія, сатирівська драмадрама. драма Починаючи з V ст. до н. е. театр стає засобом ідейно- виховного впливу на греків. Театр Діоніса, Афінський акрополь Перікл

Антична історія передає, що першим афінським трагічним поетом був Феспід (VI ст.до н.е.). Перша постановка його трагедії (назва її невідома) відбулася навесні 534 р. до н.е. на святі Великих Діонісій. Цей рік прийнято вважати роком народження світового театру. Антична історія передає, що першим афінським трагічним поетом був Феспід (VI ст.до н.е.). Перша постановка його трагедії (назва її невідома) відбулася навесні 534 р. до н.е. на святі Великих Діонісій. Цей рік прийнято вважати роком народження світового театру. Феспіду приписують удосконалення масок і театральних костюмів. Але головним нововведенням Феспіда було виділення з хору одного виконавця, актора. Цей актор, або, як його називали в Греції, гіпокріт ("відповідач"), міг обертатися до хору з питаннями, відповідати на питання хору, зображувати по ходу дії різноманітних персонажів, покидати сценічну площадку і повертатися на неї. Феспіду приписують удосконалення масок і театральних костюмів. Але головним нововведенням Феспіда було виділення з хору одного виконавця, актора. Цей актор, або, як його називали в Греції, гіпокріт ("відповідач"), міг обертатися до хору з питаннями, відповідати на питання хору, зображувати по ходу дії різноманітних персонажів, покидати сценічну площадку і повертатися на неї. Залишки давньогрецького театру, Херсонес Феспід – грецький поет, актор

Будова театру Класичний театр складався з трьох частин: театрону, орхестри і скене. Театрон (від слова теомай дивлюсь) - місця для глядачів, розташовані на схилі місця для глядачів, розташовані на схиліпагорба. Орхестра (або коністра) – друга частина театру (від слова орхеомай – танцюю, звідси і слово оркестр) – майданчик, де розташовувся хор, включаючи корифея (заспівувача). Скене (схене) (намет для переодягання акторів, сучасна сцена) – спочатку була справді наметом, а пізніше деревяною, потім камяною або мармуровою будівлею. Перед скене знаходився просценіум (проскеній), де можливо грали актори. План театру Діоніса

Театрон Орхестра Скене Театр Діоніса, реконструкція

Організація театрального дійства Хор співаків (хоревтів) Корифей (заспівувач) Протагоніст (перший актор) Девтерагоніст (другий актор) Тритагоніст (третій актор) Феспід Есхіл Софокл

Головні ролі в трагедії, чоловічі й жіночі, виконував перший актор - протагоніст. Другий актор (девтерагоніст) і третій (тритагоніст), введені пізніше відповідно Есхілом і Софоклом, виконували менш значні ролі, але також чоловічі й жіночі. Оскільки актор виступав перед тисячами людей, був віддалений від публіки, у нього відпадала необхідність у мімічній грі. Проте необхідно було донести до глядачів певний трагічний настрій, в якому перебував герой,- а елліни нараховували 28 таких настроїв. Трагічна маска

Це досягалося введенням трагічних масок, які водночас служили й своєрідними підсилювачами голосу. Зникаючи на мить у приміщенні скене, актор за ходом дії змінював одну маску на іншу, тобто досягав необхідного ефекту. Щоб поновити порушену пропорцію між головою (маска значно збільшувала її) і тілом актора, Есхіл увів котурни - черевики на дуже товстій підошві, що набагато збільшували зріст актора. Актор

Будова давньогрецької драми Первісно саме хор був стрижнем усієї трагедії, головним її персонажем. Входом хору на орхестру через два бокові входи (parodoi) й починалась вистава. Звідси й назва структурної частини трагедії – парод, тобто пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру, пізніше трагедії відкривалися також прологом – «передмовою». Завершував трагедію переважно ексод – урочиста (часто похоронна) процесія хору, що покидав орхестру. У цих рамках чергувалися мовні й хорові сцени. Саме з діями хору та появою на орхестрі нового актора повязані назви всіх інших структурних частин трагедії: епісодій – діалогічна пісня хору та актора, стасим – пісня, яку виконував хор, залишаючись на орхестрі, коммос – жалібна пісня, яку виконував актор, а хор відповідав йому рефреном. Таким чином, композиція трагедії була цілком вмотивована діями хору, який виконував роль так би мовити колективного актора. Театр в Епідаврі

Пролог (завязка сюжету) Парод (виход хору, після чого звучала перша пісня) Епісодій (чергування хорових та діалогічних сцен) Стасим (урочиста пісня) Епод (пісенний підсумок стасима) Ексод (остання пісня хору)

Діячі театру Софокл ( рр. до н. е.) Есхіл ( рр. до н. е.) Евріпід (бл або 406 рр. до н. е.) Арістофан (бл. 446 до н. е.-385 рр. до н. е.)

Драматичні жанри Трагедія (грец. tragoedia, букв.: козлина пісня) – драматичний твір, який грунтується на гострому конфлікті героя із суспільством, оточенням, психологічних переживаннях героя, як правило, закінчується його загибеллю. Комедія ( грец. komodia, від komos – весела процесія і ode – пісня) – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. Сатирівська драма ( грец. satyrikon – драма сатирів) – жанр давньогрецької драматургії, у якому учасники хору (хоревти) були одягнені як сатири (міфічні істоти, що супроводжували під час свят бога Діоніса). Цей жанр займав проміжне місце між трагедією і комедією.