Томіленко Наталя Миколаївна, учитель української мови і літератури Миколаївської ЗОШ 51

Спираючись на наукові дослідження, можна окреслити таку послідовність прояву мотивації: внутрішня мотивація пізнавальний інтерес позитивне ставлення до предмета

Мотив - один із найважливіших факторів, поряд із здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Це сукупність спонукальних факторів, що викликають активність в організмі та визначають його спрямованість. Мотивація – сукупність взаємоповязаних мотивів, які визначають спрямованість поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки.

Групи мотивів мотиви відповідальності та тиску мотиви перспективи (майбутня професійна діяльність) комунікативні (спілкування у колективі) соціальні (існування у колективі) пізнавальні (інтерес до нових знань)

Процес навчання є особливим видом діяльності і має такі складові: Процес навчання Цілі навчання Мотиви навчання Зміст навчання

Цілі навчання трансформуються у педагогічні задачі: - інформаційну (що будемо вчити?); - мотиваційну (навіщо це вчити?); - операційну (як будемо вчити?); - комунікативну (з ким будемо вчити?).

апелювання до життєвого досвіду учнів; створення проблемної ситуації, або розвязання парадоксів; створення ситуації успіху; доброзичливий настрій уроку; включення учнів в колективні форми діяльності; залучення учнів до оцінювання.

На формування позитивної мотивації можуть бути націлені такі прийоми: починати урок зі створення робочої атмосфери: на дошці опорні схеми, малюнки зі знаками, запитання, кросворди тощо; використовувати різні форми перевірки домашнього завдання: самоперевірка, взаємоперевірка, різноманітні диктанти («Про що йде мова?», «Так чи ні?», «Продовж фразу»); разом із учнями визначати мету ( що будемо вивчати? навіщо? З чим в учнів асоціюється дана тема?), можна провести вправу «Що спало на думку?»; обовязково підкреслювати зв'язок знань з повсякденним життям, практичну спрямованість навчання;

готувати та залучати учнів до пошуку цікавого матеріалу, використовувати незвичайні форми його викладання : компютерні програми, відеоматеріали, презентації, малюнки, ілюстрації; створювати проблемно-пошукові ситуації; на етапі вивчення нового матеріалу можна організовувати роботу в групах: робота з книгою (отримали завдання розподілили обовязки підготували відповідь виступили перед класом оцінили свою роботу); створювати динамічні дослідницькі групи, які готують демонстраційні досліди, що доповнюють стандартні;

при підведенні підсумків уроку надавати можливість оцінити свою роботу (за певними критеріями), обговорення результатів уроку, постановка наступних задач: (що нового дізнались на уроці? Де можна використати знання теми? Які питання ще не вирішені? Що сподобалося, не сподобалося на уроці? пропонувати творчі домашні завдання: скласти кросворд, нестандартну задачу, вікторину, казку, використовуючи поняття теми. на етапі закріплення та корекції використовувати вправи «Я-редактор» (знайти помилки), «третій- зайвий», диктант «так чи ні?»;

Найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації до навчання виступають: створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи; достатня різноманітність та посильна складність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру; задоволення від процесу діяльності, усвідомлення особистісної та суспільної значимості її результатів.

Практично це буде реалізуватися, якщо: намагатися не навязувати навчальної мети зверху, визначати її разом з учнями; використовувати момент зацікавлення, проблемні питання; активізувати самостійне мислення; використовувати ТЗН, компютер; підбирати завдання з елементами новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

Відповідно до класифікації мотивів методи стимулюваня навчальної діяльності умовно поділяють на дві підгрупи: 1. Методи формування пізнавального інтересу. 2. Методи формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні.