Любові пам ять незабутня Драма кохання Т.Г.Шевченка

Моя любов, Моя висока! Моя висока! Не відпускай мене, Не відпускай мене, Храни! Храни! Храни від буднів, Храни від буднів, Злого ока, Злого ока, Храни мої пречисті Храни мої пречисті Сни! Сни! І хай я мучусь! І хай я мучусь! Хай неспокій! Хай неспокій! І біль терзань – І біль терзань – Вони мої! Вони мої! Моя любов, Моя любов, Моя висока! Моя висока! Не відпускай мене, Не відпускай мене, Храни! Храни!

Моє свято чорнобриве! (Т.Шевчено. Г.З.) Якби зустрілися ми знову... Г.З. Т.Шевченко. Ганна Закревська

Т.Шевченко. Портрет Агати Уськової з донькою Наташею. 1854р. Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей душою. Не допускай и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей. ( Лист до Б.Залеського)

Це тихе сяйво над моєю долею... Портрет Варвари Рєпніної Я б тобі схилилася на груди, - Замість терну розсівала мак. Та мені звязали руки люди: Хай страждає, - кажуть - треба так. Я тебе чекала роки й роки... * Поема Тризна

Моя ти любо! Усміхнись І вольную святую душу І руку вольную, мій друже, Подай мені. Т.Шевченко. Портрет Ликери Полусмакової. 1860р. Дві золоті обручки, два сяйва золотих, Дві непоєднані далекі долі......А дві обручки сяють, як любов, Присуджена до вічної розлуки. П.Осадчук Поставлю хату і садочок... Барвінок цвів і зеленів... Ликері Минули літа молодії... Якби з ким сісти хліба зїсти

Любове свята моя, богине моя страждальна, вже скільки спливло років, а ти у мене світанна. І скільки б лишилось днів на рідній землі прожити... Та навіть як стану житом, знов шепотітиму вітру, щоб повернувсь мені, журавлику-чорнокрил, загублений мій, коханий. Я навіть в день свій останній летіти до тебе стану, допоки вистачить сил.

Поставить хату і кімнату, Садок – райочок насадить, І батьком, і коханим стати, В раю земному мирно жить. Та мрія залишилась мрією, До дійсності і не дійшло, А долю мукою засіяла, Притулок в серці лиш знайшла. Та не цвіла любов даремно, Свої плоди вона дала : На Україну – бідну, темну – Красу і світло принесла