Психологічний супровід дезадаптованих підлітків в загальноосвітньої школи
АДАПТАЦІЯ – існування організму в мінливих умовах. ДЕЗАДАПТОВАНІСТЬ – стан, що виникає від незадоволення основних потреб у результаті використання неадекватних способів поведінки.
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ передбачає: 1) Адекватне сприйняття оточуючого світу. 2) Адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими. 3) Здатність до праці, навчання, відпочинку. 4) Здатність до самообслуговування, самоорганізації. 5) Адаптивність поведінки в результаті очікувань інших.
ШКІЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ – відхилення у навчальній діяльності, ускладнення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку.
Причини шкільної дезадаптації різні: низький рівень розвитку загально-розумових здібностей високий ступінь емоційної нестійкості не сформованість мотиваційної сфери високий рівень прагнень на тлі низьких можливостей характерологічні особливості незрілість психіки особливості сімейного виховання стиль керівництва педагогів.
Специфіка шкільної дезадаптації підлітків визначається: розширенням меж навчальної діяльності та зсувом акценту з її предметної сторони на мотиваційно-споживчу. порушення стосунків підлітка зі значущими людьми з приводу навчання; розвитком самосвідомості підлітка, збільшенням його активності в оцінці себе й інших; особливою роллю спілкування для підлітка.
Робота з підлітками базується на виробленні ними установок особистості, що мають різну модальність: образ реального Я (уявлення дитини про те, якою вона є в даний момент життя); образ ідеального Я (уявлення дитини про те, якою вона хотіла б бути, яких здібностей і властивостей прагне); образ соціального Я (уявлення дитини про те, якою бачать її ті, хто її оточує).
Складовими корекції дезадаптованої поведінки підлітків у загальноосвітній школі є: система багатостороннього оцінювання, корекція рольових позицій дитини в сім'ї, рання професійна орієнтація, зміна соціальної ситуації розвитку
Допомогти дезадаптованій дитині нейтралізувати патогенний вплив соціуму, полегшити її адаптивне самосприйняття й самоствердження у ситуації шкільного життя покликаний психолог, який є посередником між учнями та значущими для них дорослими.
Функції психолога: своєчасно виявляти інтереси й потреби підлітків, створювати умови для розвитку їх талантів, здійснювати корекцію різних видів девіацій, надавати консультативну допомогу школярам та їх вихователям, організовувати групову тренінгову та терапевтичну, виховну, корекційну та реабілітаційну роботу з неповнолітніми, попереджувати формування дисгармонійних стосунків школярів з оточуючими.