Роль жінки у житті й творчості Тараса Григоровича Шевченка Твоє ставлення до жінки – це дзеркало твоєї моральності В. Сухомлинський
Мені ж, мій Боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! Т.Г. Шевченко Молитва
Жінка Мати Дружина Кохана Донька Сестра Донька Сестра Подруга Муза Подруга Муза ХТО ТАКА ЖІНКА?
Ріс він лагідною, вразливою, чуйною, щирою дитиною, душею був привязаний до батьків, до сестер і братів (мав три сестри і два брати). Ріс він лагідною, вразливою, чуйною, щирою дитиною, душею був привязаний до батьків, до сестер і братів (мав три сестри і два брати). Найдужче любив маму, бо вона його любила як нікого Найдужче любив маму, бо вона його любила як нікого У нашім раї на землі У нашім раї на землі Нічого кращого не має, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим…
Зустріч Тараса Шевченка з сестрою Яриною
Оксана Коваленко Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. трохи гірким через сльози. Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх…
ГАННА ЗАКРЕВСЬКА А ти, мій покою! Моє свято чорнобриве, І досі меж ними Тихо, пишно походжаєш? І тими очима, аж чорними – голубими, І досі радуєш людські душі?
КНЯЖНА ВАРВАРА РЄПНІНА була людиною розумною,освіченою, володіла багатьма мовами, була талановитою письменницею, дуже кохала Шевченка
КАТЕРИНА ПІУНОВА 16-річна актриса з Нижнього Новгорода, з якою Шевченко мав намір одружитися
АГАТА УСКОВА Під час десятирічної солдатчини у Тараса Шевченка завязався платонічний роман з дружиною коменданта форту Агатою Усковою Він писав: Ця найпрекрасніша жінка для мене – справжня благодать Божа. Я покохав її високою, чистою любовю
МРІЯ ШЕВЧЕНКА Сімя вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерю подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає
ЛИКЕРА ПОЛУСМАКОВА Ликера – наречена Шевченка. Народилася в селі Липовий Ріг Ніжинського повіту Чернігівської гебернії. Була кріпачкою поміщиків Макарових, залишилася сиротою. Привезена до Петербурга й відпущена на волю. Служила в домі Карташевської- сестри Шевченкового знайомого, де і познайомився з нею поет на початку 1860 року.
Поставлю хату і кімнату, Садок – райочок насаджу. Посиджу я і походжу В своїй маленькій благодаті. Та в однині – самотині В садочку буду спочивати. Присняться діточки мені, Веселая присниться мати, Давнє – колишній та ясний Присниться сон мені!.. І ти! Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І в малий Райочок мій спідтиха – тиха Підкрадешся, наробиш лиха… Запалиш рай мій самотний.
Якби з ким сісти хліба зїсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б таки якось жилось, Та ба! Нема з ким. Світ широкий, Людей чимало на землі. А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись. Або… Ні! Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині…